На жаль, таке питання ніхто не виносив на загал перед тим, як невідомі проектанти малювали плани перетворень, що очікують Бердичівську школу №1.
Читайте нас на Telegram // Facebook // Підтримати РІО //
Та сьогодні воно виникло, коли я зайшов через єдиний поки що незачинений вхід до шкільного подвір’я. Сказати, що був вражений – це нічого не сказати.
Колись затишний двір з клумбами, кущами і деревами нині став нагадувати стройовий плац військової частини чи майданчик для вигулювання в’язнів.
Ніякого раціонального пояснення обраного архітектурного рішення крім того, щоб списати якомога більше тротуарної плитки, на думку чомусь не прийшло.
В позаминулому році я випадково проходив в Вінниці повз педінститут, в якому колись навчався, і був обурений залізним парканом, яким загородили навіть частину тротуару, воротами з охороною та перепустками і тим, як від цього заклад освіти став схожий на тюремну «зону». Напевно, тепер випускники цього університету сидять у відділах міністерств і продукують інструкції про те, що всі школи мають бути загороджені, обладнані охороною та турнікетами. І питання про те, як у закритих школах виховувати вільних людей у них, напевно, не виникає.
Напевно, це дуже суб’єктивний погляд на речі, але якщо є аргументи у його противників, хотілося б їх почути, як і відповідь на питання, винесене в заголовок замітки.
А так було раніше:
