Передував цьому мітингу пост у Фейсбуці бердичівлянки Тетяни Оліво, яка обурилась останнім рішенням бердичівського виконавчого комітету стосовно організації харчування дітей у школах.
Головна відміна від минулорічного подібного рішення – це відсутність серед категорій дітей, які харчуються безкоштовно, «простих» учнів початкових класів. Всі пільгові категорії школярів харчуватимуться так само за кошти міського бюджету.
Ми писали про це рішення ще на етапі його формування, місяць тому, але тоді ніхто з читачів чи батьків цим не переймався – літо, канікули, тепло… І ось прийшло 1 вересня, діти пішли в школу і батьки побачили результати рішення наяву.
Можливо, ніякого галасу і не було б, якби цей пост не побачила відома в Бердичеві (з різних сторін) депутатка обласної ради Наталія Онуфрієнко. Вона зрозуміла, що на цьому факті можна непогано поспекулювати з вигодою для свого політичного реноме, і швидко взялась за організацію мітингу.
Бойові ролики в соцмережах та мобілізація своїх партійних прихильників дали результат, і в п’ятницю о десятій годині близько тридцяти чоловік з плакатами вже стояли під виконкомом. Цей мітинг депутатка назвала зборами громадськості і в порядок денний внесла три питання: протест проти підвищення цін на маршрутки, протест проти підвищення цін на навчання в художній та музичній школах, протест проти відміни безкоштовного харчування в початкових класах.
До мітингуючих вийшов міський голова Сергій Орлюк, але лише на заклики людей Онуфрієнко надала йому слово. Він пробував пояснити причину таких непопулярних рішень, але криками і галасом люди не давали це робити. Трохи погаласувавши, присутні все ж трохи заспокоїлись, і вже без всякого регламенту почали спілкуватись з головою та працівниками виконавчого комітету, які теж вийшли на мітинг.
Головною причиною відмови міста оплачувати харчування, за поясненнями начальника управління освіти Валентини Адаменко, була постанова Кабінету міністрів з новими вимогами щодо шкільного харчування. Щоб їх виконати, потрібно чи не вчетверо збільшувати його вартість. І до того ж, за новими нормами воно, має бути несолоним, несолодким, нежирним, тобто фактично несмачним.
З 2015 року держава не виділяла кошти на шкільне харчування, і його оплата повністю лягали на місцеві бюджети. Поки маломірні порції для всіх учнів початкової школи разом обходились для міського бюджету в 2-3 мільйони, ці гроші виділялись, але за новими нормами потрібно 18 мільйонів. Тому і довелось відмовитись від цієї послуги. Безкоштовним харчуванням відтепер забезпечуються лише діти пільгових категорій, а це теж немало.
На жаль, ці пояснення мало хто хотів слухати. Для цікавості я опитав кількох мітингуючих (більшість яких були вже бабусиного віку), чи пам’ятають вони, щоб в радянські часи в школі було безплатне харчування, і, звичайно ж ніхто такого не пам’ятав, бо такого не було. Батьки давали гроші, вчителі формували списки, і всі організовані бажаючі, а часом і неорганізовані, могли за гроші собі купити сніданок чи обід в шкільних їдальнях або буфетах.
Організаторка мітингу закликала всіх присутніх записатись в списках реєстрації та оголосила, що наступний мітинг з цих питань відбудеться 11 вересня.
P.S. До речі, згідно з декларацією самої Онуфрієнко, вона ні в дев’ятнадцятому, ні в двадцятому році не отримувала жодних легальних доходів, крім допомоги одиноким матерям, і, відповідно, до міського бюджету, з якого фінансується харчування школярів, не заплатила ні копійки.
P.P.S. Під час дискусії щодо підвищення ціни в музичній школі та необхідності зменшити кількість свят Інна Бузі сказала, що за виступи на святах їм ніхто не платить, вони лише отримують зарплату. А може варто зробити навпаки?..