Цього жовтневого тижня у Бердичеві проходить фестиваль обдарованих дітей, який влаштовує Центр позашкільної освіти ім. Разумкова. У 2024 році мала честь відкрити фестивальний тиждень вихованка Зразкового ансамблю естрадного танцю «О-ля-ля», фотографка, поетеса та просто людина мистецтва Мирослава Мариніч.
Щороку Центр позашкільної освіти ім. Разумкова обирає найцікавіші таланти з-поміж вихованців, які матимуть змогу презентувати усі свої вміння на фестивалі. Цього разу творчі вечори будуть присвячені п’ятьом разумковцям – вихованцям різних гуртків центру. Однією з обраниць цього року стала 16-річна Мирослава Мариніч.
22 жовтня у приміщенні Молодіжного центру «М-Формації» пройшов перший творчий вечір, присвячений юній бердичів’янці Мирославі, яка є вихованкою Зразкового ансамблю естрадного танцю «О-ля-ля». У залі центру зібралося багато товаришів, рідних та друзів дівчини, які хотіли підтримати її, висловити свою повагу до творчих починань.
Мирослава дуже різностороння особистість, вона водночас присвячує себе танцям у Центрі позашкілля, встигає відвідувати фотошколу «F/5.6», писати поезію, виписуючи у словах власні почуття та життєвий досвід, а також бути старанною ученицею міської гімназії №1.
На заході, присвяченому Мирославі, можна було не тільки побачити її вміння рухатися у танці, а також подивитися на світ очима мисткині. Протягом творчого вечора у приміщенні знаходилася фотовиставка її авторства.
«Більшість робіт зроблені в період вимушеного виїзду за кордон. Тоді я фотографувала, тому що це нагадувало мені про минуле мирне життя вдома. Більшість знімків — це архітектура, мій погляд на іншу реальність. Деякі знімки чорно-білі, бо саме таким тоді здавався для мене світ. Але також є просто мої улюблені», — розповідає про свої світлини Мирослава.
Фотографії не єдиний спосіб, у який Мирослава відтворює почуття. Вона також є поетесою-початківицею. Завдяки письму вона може розповісти у строфах про пережите, закрити для себе усі гештальти певних періодів зростання особистості. Один з продекламованих на творчому вечорі віршів свідчить про завершення конкретного життєвого етапу та початок нової історії мисткині.
Статуетка
Блищить на сонці мій кришталь,
І відблиски дає кожна деталь,
Стою я в самому кутку полиці,
Навколо мене квіти із теплиці.
Я тут стою уже напевне вічність,
Можливо є в мені якась міфічність,
І не знайшла інших причин мене придбати,
А потім в скляну клітку замикати.
Усі хотіли витирати з мене пил,
Та кожен протирав і йшов за небосхил,
А я стояла, з комина йшов дим,
Я віддано чекала зустрічі із ним.
І він прийшов, ввірвався у теплицю,
Заходив швидко й ненароком зачепив мою полицю,
Я злякалася, здригнулася, але стояла,
Та він почув, а я дивилася й мовчала.
Прекрасна й ніжна — я немов весна,
Лежу, розбита й вже не чарівна,
А він пішов, так само швидко як прийшов,
Кричала я: «Він особливий!», та він як інші, теж покинув.
Пішов до інших, не таких як я,
Казав, що красивіших і мудріших знав, ніж я,
Залишилося б все як завжди, та він мене розбив,
А я лежала й думала: «Він теж мене лишив…».
Кожна людина добивається успіху не завдяки одному таланту чи неординарному баченню, яке є з нею від народження. Передусім це роки наполегливої праці, роботи над самим собою. Мирослава як ніхто це розуміє, тож творчий вечір на її честь надзвичайно для неї важливий.
«Ця подія для мене надзвичайно важлива, бо є особистим підтвердженням моїх талантів і здібностей. Від самого початку і до кінця заходу я відчувала невимовне захоплення, навіть ейфорію. Це ніби торнадо позитивних емоцій. Неймовірно здивувала велика кількість гостей», — поділилася Мирослава.
Без людей, які підтримують та вірять у митця, він втрачає власні сили, бажання творити. На щастя, цей сценарій не про головну героїню творчого вечора. Мирослава Мариніч висловлює вдячність за допомогу у розвитку своєї особистості керівникам фотошколи «F/5.6» Валерію Мельникову та Олегу Силці, керівнику Зразкового ансамблю естрадного танцю “О-ля-ля” Ірині Думинській, класному керівнику Тетяні Поліщук, а також самому Центру позашкілля ім. Разумкова.
