Вона прийшла у школу № 17 маленькою дівчинкою і вже десятиліттями не розлучається зі своєю альма-матер, яка стала долею та частиною життя – дивовижного і неповторного, наповненого радощами та прикрощами, успіхами і невдачами, новими відкриттями та незабутніми зустрічами. Тут навчалися її власні діти, тут день у день, із року в рік віддає частинки свого тепла дівчаткам і хлопчикам, які стали рідними… Наша розповідь – про вчителя початкових класів СЗОШ № 17 Світлану Володимирівну Кудлай – ту, яка дарує знання, любов і турботу…
«Мама» і «вчитель» – найважливіші слова…
З юних років Світлана зростала відповідальною, допитливою та енергійною, одним словом, – розумницею-відмінницею шкіл № 15 та 17. У родині склалася така атмосфера, яка формувала світогляд дівчинки. Алла Юліанівна Марківська (Столяр), учитель початкових класів Швайківської школи, а згодом – 17-ї Бердичівської ( з моменту її відкриття), стала для дочки Учителем з великої літери, педагогом, який навчив мистецтву життя, чиї любов, ніжність і мудрі уроки допомагали, підтримували та вели. З самісінького дитинства Світлана бачила матір за перевіркою зошитів і складанням конспектів: «Діти любили її дуже. Вона вміла до кожного знайти підхід, сказати потрібне слово. Вона впроваджувала нове, була авторитетом для всіх, батьки і колеги поважали. Хотілося бути схожою на маму…» Тато дівчини, Володимир Павлович Столяр, працював у професійно-технічному училищі і був справжнім господарем – умілим і турботливим. Коли настав час обирати свою стежину в житті, Світлана вагалася між педагогікою та медициною і, нарешті, прийняла рішення. Вона та брат Валентин пішли стопами мами. Обидва закінчили фізико-математичний факультет Житомирського педагогічного інституту і повернулися до рідної школи № 17 вчителями. Світлана Володимирівна працює в освіті з 18-и років: пройшла шлях від старшої вожатої і вихователя групи продовженого дня до вчителя початкових класів. У разі потреби періодично викладає улюблену математику. Її брат, Валентин Володимирович Столяр, теж учителює в рідній 17-й.
Кажуть, саме з дитячих ватажків виходять найкращі педагоги… Школа – життя Світлани Володимирівни, вчителя вищої категорії, улюблена справа, яка не дозволяє сидіти на місці. Кожен день, переступаючи поріг СЗОШ № 17 , щоб передати свої знання учням й подарувати любов, бачить їх світлі очі та щирі посмішки, і відступають усі негаразди, забувається проблеми… Сорок чотири роки педагогічної праці – це готовність допомогти й підтримати, постійне пізнання та вічний пошук і рух.
«Учитель і учень ростуть разом» (Конфуцій)
У чому секрет учителя, якого люблять діти і поважають батьки? Спочатку ми спілкувалися зі Світланою Кудлай телефоном. І, знаєте, відразу виникло якесь внутрішнє взаємне тяжіння, відчуття спорідненості. Щоб познайомитися, вирішили продовжити розмову в школі. Дійсно, всі зустрічі в нашому житті не випадкові… Увагу привернув напис у класній кімнаті: «Заходь, у нас можна пізнавати, навчатися, посміхатися, міркувати, мріяти, любити…» У 2-А був урок мистецтва… Різнокольорові фарби, альбоми, дитяча фантазія та погляди, спрямовані на вчителя. А на перерві хтось просив зав’язати шнурки на кросівках, комусь треба було допомогти знайти олівець, а декому сказати підбадьорливе слово. І всім дітлахам дуже кортіло розповісти про свою вчительку. «Вона хороша і добра. Вона – прекрасна», – поділилася Влада Сімоненко. «У Світлани Володимирівни дуже добрі очі і усмішка, – уточнила Ніна Савіцька. – Вона вчила моїх маму і тата». «Завжди, коли щось не так, допоможе. Якщо забули, нагадає», – розповіла Інга Котляр. «Якщо неприємність, підтримає, – додав Матвій Стеценко. – Мені подобаються предмети «Математика» і «Я досліджую світ». Учителька так пояснює, що складне стає зрозумілим. І дає пораду, як і що зробити». «Наша вчителька – молодець!» – заявив новенький учень Ілля Верголяс. Інші другокласники навперебій повідомляли: «Розумна», «Гарна», «Найкраща!» Під час перерви вони ставили вчительці купу питань, і на всі вона відповідала спокійно та стримано. Згодом, коли діти розійшлися, ми розмовляли зі Світланою Володимирівною по душах…
– Що для Вас здається найважчим у роботі вчителя початкових класів?
– Коли відпускаєш свій клас, і діти йдуть у 5-й, охоплюють різні почуття: радію їх успіхам та сумую за ними. А потім протягом усіх років спостерігаю за ними. Вони заходять на перервах: діляться новинами, якщо забули зошит чи ручку, за звичкою просять дати. Мої маленькі 2-класники дивляться на них, як на конкурентів! Кожен прагне обійняти. Попереджаю: не можна через поширення коронавірусу… Зустрічаюсь і з випускниками, які вже працюють. Є серед них і чимало вчителів: моя учениця Наталія Бородій, яка викладає англійську мову у нашій СЗОШ № 17, якось сказала: «Я через Вас пішла працювати в школу…»
Старшокласники з 10-А, вихованці Світлани Кудлай у початкових класах, не забувають свою улюблену першу вчительку. Анна Антонюк називає її другою мамою, і це не банальні слова: «Ми постійно відчували підтримку Світлани Володимирівни в усьому. Вона завжди нас захищала і не нав’язувала свою думку, вміла вислухати й дати пораду». Анатолій Мовсесян говорить, що вчительку поважають за компетентність, доброзичливість і справедливість: «До будь-кого в класі ставилася однаково. Всіх нас любила, навіть тих, хто не слухався…»
Мудрий Конфуцій говорив: «Учитель і учень ростуть разом». «Усі мої школярі – це мої діти, моя сім’я, моє життя і натхнення, – ділиться думками Світлана Кудлай. – Учитель – це покликання, і він повинен бути разом з учнями і трохи попереду них. Кожен день я з радістю переступаю поріг школи, яка стала улюбленою. І коли мене зустрічає така рідна малеча, хочеться дарувати їй любов і тепло, хочеться радіти життю…»
Різні випробування загартували та зміцнили впевненість у правильності своїх суджень, і всупереч усьому Світлана Володимирівна зуміла зберегти позитивний погляд на життя:
– Люблю спілкуватися з людьми. Не люблю брехні, конфліктів і пліток. Не можна судити про інших, якщо не вмієш судити самого себе… Намагаюся нікого не обманювати і жити за правилом: «Стався до інших так, як хочеш, щоб вони ставилися до тебе…»
Вона любить усіх 32-х дітей у своєму класі: неспокійних і тихих, слухняних та вередливих, старанних і не дуже… З нею можна пожартувати й пожуритися, поговорити про те, що цікавить та повідомити свій секрет. Педагога, який поважає особистість у своїх учнях, завжди шанують і люблять, йому довіряють. Тому вчорашні, школярі, які виросли і стали батьками, приводять до неї вчитися своїх дівчаток та хлопчиків. Мами колишніх вихованців учительки згадують: поки вона була у декретній відпустці, діти сумували, а батьки пропонували доглянути за її малятком, аби тільки прийшла на уроки. Альона Залюбовська, мама хлопчика Саші, говорить: «У Світлани Володимирівни гарні стосунки зі школярами та їх рідними. Чуйна й уважна». «Мій Артем також учиться у 2-А класі, – повідомила Оксана Олевінська. – Вчителька – досвідчена, знаходить підхід до кожної дитини. Хочеться, щоб далі, у середніх і старших класах, усі педагоги були схожі на нашу першу вчительку». Крістіна Протасевич із теплотою відгукується Світлану Кудлай: «Син Артур із задоволенням ходить до школи. Світлана Володимирівна – добра і водночас вимоглива. Коли була на лікарняному, діти не могли дочекатися її повернення…» Юлія Ленчук, мама 6-класниці Каріни, додає: «Золота людина! Учитель із великої літери, яка крок за кроком веде дітей до знань…» До речі, математику вихованці Світлани Кудлай не вважають дуже складною, вони з цікавістю мандрують світом чисел. Ще б пак, дається взнаки любов до точної науки їх учителя…
Про сокровенне, улюблене та найголовніше…
Світлана Володимирівна – людина, яка цінує дружбу і дорожить добрими відносинами з людьми. Мабуть, тому, що розуміє інших із півслова. Її тезка, одногрупниця по інституту та подруга – Світлана Михайлівна Барановська, секретар Райгородоцької сільської ради, – товаришує з вчителькою близько 40-а років: «Ми часто стикаємося з думкою про те, що жіночої дружби не буває. Неправильне твердження – вона може тривати десятиліттями. У нас зі Світланою Кудлай ніколи не було суперечок. Зустрічаємося, ділимося своїми проблемами, вона легка у спілкування та цікава співрозмовниця. Це світла і добра людина, яка заслуговує на повагу та визнання. Виховала разом із чоловіком чудових дітей – гідних людей і грамотних та затребуваних фахівців». Світлана Володимирівна пишається дочкою і сином, випускниками СЗОШ № 17. Людмила – відмінниця, закінчила школу з золотою медаллю, після навчання на фізико-математичному факультеті ЖДУ ім. Івана Франка працювала у Бердичівській МГГ № 2, викладала інформатику у коледжі промисловості, економіки та права, згодом знайшла себе у галузі інформаційних технологій. Син Олександр закінчив БКПЕП із червоним дипломом, отримав вищу освіту у Київському політехнічному інституті, молодий чоловік – успішний фахівець ІТ-сфери. Час, який жінка проводить із ними, – найщасливіший… У неї вдома на балконі – чарівне царство ніжних рослин, найулюбленіші квіти – петунія і пеларгонія – символ материнської любові, тепла і мирної енергії. Вони якнайкраще характеризують свою господарку. Як випадає вільна година, йде в ліс по гриби чи в’яже у тиші домашнього затишку… І любить подорожувати, адже в країні багато мальовничих та цікавих місць…
Директор СЗОШ № 17 Людмила Харитонова з повагою говорить про колегу: «Світлана Володимирівна – чуйна та порядна людина і розумний, знаючий фахівець своєї справи. У непростих умовах сьогодення вона швидко реагує на зміни в освіті. Я працювала в її класах і можу сказати, що вихованці Світлани Володимирівни – добрі та уважні, щирі і відкриті, з ними цікаво спілкуватися. І багато в чому – це й заслуга першої вчительки, яка закладає фундамент, згуртовує учнівський колектив та має партнерські стосунки з батьками… Затверджено професійний стандарт учителя початкових класів. Світлана Володимирівна в повній мірі відповідає тим професійним компетентностям, які визначені в документі. Вона володіє ними, майстерно впроваджує комунікаційні технології, які використовуються у дистанційному навчанні, постійно вдосконалюється і йде в ногу з часом».
Є такий вислів: «Якщо учні повертаються в свою школу вчителями, значить, це дуже хороша школа». У СЗОШ № 17 працює чимало її випускників – заступники з навчально-виховної роботи Олена Мельник та Інна Хрипун, вчителі англійської мови Наталія Бородій і Катерина Папірник, учитель трудового навчання Валентин Столяр, учитель біології Раїса Сушко, учитель початкових класів Світлана Кудлай та багато інших. У святкові осінні дні директор школи Людмила Харитонова вітає колег із професійним святом – Днем учителя: «Пишаюся нашим колективом. За результатами Державної підсумкової атестації у формі зовнішнього незалежного оцінювання 2021-го року школа № 17 посіла перше місце серед закладів загальної середньої освіти Бердичівської міської ТГ. Всьому колективу і освітянам громади – найщиріші побажання здоров’я та ентузіазму, натхнення і професійного зростання, добрих емоцій та гарного настрою, творчих здобутків і перемог, радощів та бадьорості і не зупинятися на досягнутому! Ми, вчителі, вчимося щодня, пізнаючи та відкриваючи нове. Переконана: майбутнє – в наших руках, бо наші діти, наша молодь – найкращі».
