Таку тему розглядали дев’ятикласники гуманітарної гімназії №2 під час зустрічі в рамках відкритого засідання «Мистецької імпрези» з відомим у місті поетом Михайлом Хімічем. Людина творча, небайдужа, патріот свого міста і просто дивовижний оповідач та щирий співрозмовник, пан Михайло з перших же хвилин зустрічі просто заворожив учнів.
Михайло Олександрович розповів про своє захоплення мистецтвом слова ще у 6 класі. Його першим творінням був вірш про природу, згодом тематика віршів змінювала свій вектор, набуваючи ліричного, філософського, жартівливого відтінку. Як людина, що має багатий поетичний досвід, він читав для гімназистів свої вірші, кожен з яких супроводжувався власноруч створеним відеорядом, насиченим фото старого та сучасного міста й світлинами власної родини. Це створювало атмосферу домашнього затишку, яка усіх зближувала в одну родину під назвою «Бердичівляни». Тому його проникливий вірш «Бердичевлянин» викликав у гімназистів неймовірну гордість за своє рідне місто, в якому вони народилися й живуть. Усі учасники зустрічі дійшли висновку, що, куди б нас не завела життєва стежина, ми назавжди залишимося бердичівлянами, адже, як стверджує пан Михайло, «Бердичевлянин бывшим не бывает». До речі, цей вірш на каналі You Tube набрав понад 160 тисяч переглядів.
На цій зустрічі, як в калейдоскопі, весь час змінювалися форми спілкування: дев’ятикласники запитували, відповідали, малювали, виводивши на дошці графічні варіанти своїх відповідей. Їм вдалося вивести власну формулу успіху в житті, чи найважливішою складовою якої є любов – до батьків, друзів, однолітків, оточуючих, життя… Людське серце – це посудина, яка протягом життя наповнюється любов’ю, добром, щирістю, відвертістю. «Все, що зроблено з любов’ю, – наголошував гість, – дає свої плоди і тоді душа людини омивається цілющим дощем, ростить добро. Любов завжди стверджує в людині людське, вивищує її над злом». Саме любов є для Михайла Хіміча джерелом натхнення. Тому з таким трепетом та ніжністю він звертається у своєму вірші до мами, яка є «…отраженьем Бога на Земле, это нежная прохлада в бесконечном жарком дне…».
…Мамочка – маяк, который всегда ждёт,
Безвременная пристань, которая не предаёт,
Глаза, готовы всегда ждать,
Сердца, готовы бесконечно нам прощать…
З такою же ніжністю та любов’ю Михайло Хіміч говорить і про бабусь у вірші «Все хотят на свете бабушками стать», а відеоряд вкотре підвищив в учнів градус емоційного сприймання вірша.
Особливе враження справив продуктивний діалог з гостем. В ході відвертої розмови учні дійшли висновку, що погані вчинки та думки, які руйнують особистість з середини, не слід впускати в своє життя. А досягти, на думку пана Михайла, це можна лише щоденною працею над собою та осмисленням цих вчинків й думок.
А ще Михайло Олександрович розказав, що пише казки і має у своєму творчому арсеналі цілий цикл казок про веселе мишенятко Любчика в «капелюсі з пір’ячком від друзяки Горобчика», а ще «Казку про добро», казку про «Велике кохання» та інші, і запросив заходити на свій канал, де гімназисти завжди зможуть знайти відповіді на усі питання, які їх цікавлять.
Час промайнув дуже швидко. Всі були задоволеними, а на згадку про цю зустріч лишилися спільне фото та плани на майбутні зустрічі з ерудованою, творчою, креативною особистістю, талановитим поетом і просто дбайливим, люблячим татом Михайлом Олександровичем Хімічем.
