У четвер, 6 березня, у Бердичеві відбулася зустріч народного депутата України Анжеліки Лабунської із мешканцями міста та району. Перша її частина пройшла в адміністрації кооперативного ринку, друга – в приміщенні райдержадміністрації. Вхід був вільним, тож поспілкуватися із народним депутатом могли усі бажаючі.
На початку розмови із присутніми, які зібралися в залі Бердичівської районної державної адміністрації, Анжеліка Вікторівна зауважила, що останнім часом не часто бувала в Бердичеві. Народний депутат пояснила, що тоді вона була потрібна у Києві більше, ніж тут. Але, спостерігаючи за подіями у нашому місті, Анжеліка Лабунська вирішила приїхати і поговорити з людьми про усе, що їх хвилює. І зрозуміло – приводів для переживань нині більше, ніж достатньо.
У підтвердження цьому, в одному із перших питань, що прозвучали, йшлося про людську обізнаність. Городян цікавило, наскільки достовірно пересічні громадяни обізнані у подіях, які розгортаються в країні, чи знають вони усю правду, а те, що бачать по телевізору та за чим слідкують на шпальтах газет або інтернет-видань, не є лише вершиною айсбергу. Як виявилося у ході розмови, люди підозрюють, що у Києві знають набагато більше, ніж у містечках на кшталт нашого.
Далі мова пішла про те, скільки часу російські війська перебуватимуть в Криму та що з приводу цього говорять у Верховній Раді. Тут Анжеліка Лабунська пригадала, як у 2009 році постало і зійшло на нівець питання про вступ України до НАТО. Хоча, зауважила народний депутат, якби тоді ми все-таки увійшли до її складу, Росія зараз нічого цього б не робила. Зараз на переговори з приводу можливого вступу країни до НАТО вже вирушила українська делегація. Чи вдасться нам без плану дій щодо членства в НАТО стати членом організації – невідомо. На сьогоднішній день, відповідно до офіційних умов вступу, – це неможливо.
Загалом, протягом засідання Анжеліка Лабунська намагалася заспокоїти усіх присутніх, вмовляючи не піддаватися на провокації. Так, в Україні зараз неспокійно. У зв’язку із цим шокуючі повідомлення, які часто не мають під собою жодного підгрунтя, з’являються у різних куточках нашої країни. Спочатку були так звані ешалони “тітушок”, потім – вигадане вирахування 30% від зарплати українців на Майдан і відновлення Києва, тощо. Бердичів, на жаль, вони також не минають.
Анжеліка Лабунська порадила не довіряти чуткам та перевіряти наскільки достовірна та чи інша інформація перед тим, як її поширювати .
За словами народного депутата, на її телефон надійшли повідомлення про те, що нібито представники новостворених загонів “самооборони” відчули владу та ведуть себе неналежним чином: вдираються до чужих помешкань, займаються конфіскацією, вимагають віддати частину або й усе нажите “для Майдану”, а тим, хто намагається посперечатися із ними, погрожують люстрацією. Люди розгублені, не знають кому вірити та що їм робити далі. Знову ж таки – чи це чергова провокація та намагання заплямувати репутацію самооборони, чи правда, і окремі чоловіки замість захищати людей стали тими, від кого потрібно захищати?
Ця розповідь неабияк зацікавила бердичівьких самооборонців. Чоловіки, які миттєво відреагували на те, що відбувається навколо та стали боронити рідне місто, обурилися, що під їхнім ім’ям діють злочинці. Тож вони також звернулися до Анжеліки Лабунської із проханням зв’язатися із людьми, які надали їй цю інформацію, аби взяти у постраждалих детальні (бажано у письмовому вигляді) коментарі з цього приводу.
Відмітимо, що до самооборони Бердичева досі не було жодних претензій. Більше того, на думку Анжеліки Лабунської, ці люди – відповідальні, готові до конструктивної роботи і натхненні прагненням щось змінити. Тому, зауважила вона, їм варто було б створити громадську організацію і продовжувати свою діяльність.
Багато у Бердичівській райдержадміністрації говорили і про мовний закон. Тут думки присутніх повністю розділилися. Хтось вважав, що якщо в Росії не розмовляють українською і не мають українських шкіл, навіщо Україні їхня мова – від неї потрібно відмовитися і край. Дехто навпаки стверджував, що це далеко не головне. Важливо, щоб український народ був єдиним цілим у своїх думках і прагненнях, а на якій мові вони домовлятимуться – то пусте. До останнього варіанту схильна і народний депутат. Анжеліка Вікторівна розповіла, що їй уже довелося зустрічати видання творів Олександра Пушкіна в українському перекладі. Погодьтеся, такі ноу-хау – це вже занадто.
Нардеп зауважила, що ті, хто історично розмовляв російською навряд чи погодяться щось змінювати. Більше того – будь яке змушування може дати зворотній результат і породити нові непорозуміння і протести. А їх, на жаль, і так вистачає.
Присутні у залі піднімали ще багато питань. Людей цікавило усе: починаючи від подій у Києві та Криму і закінчуючи буденними питаннями, такими, як вступ до ВНЗів, конкурс атестатів, підготовчих курсів, відвідувати які мають змогу далеко не всі абітурієнти.
Розглянули і наболіле для багатьох бердичівлян питання про закриття підприємств, що займалися переобладнанням автомобілей (у народі – “обшивок”). Люди цікавилися, чи варто їм чекати змін на краще. Народний депутат розповіла, що вирішенням цього питання у Верховній Раді почали займатися ще в січні. Відомо, що аби відновити роботу переобладнань потрібно скасувати утилізаційний збір та акциз. За словами Анжеліки Вікторівни лідер партії “Удар” Віталій Кличко подав відповідний законопроект, що стосується утилізаційного збору, вона – про акциз. Тепер разом із “Ударом” прагнуть скоординувати свої дії так, щоб поставити його до розгляду уже у першому читанні. Поки що, залишається тільки чекати і жодних обіцянок ніхто не дає, але над цим працюють.
Не подобалося більшості із присутніх і те, що Україна розкидається громадянством. Люди зауважили, що навіть в країнах «третього світу» отримати громадянство непросто. Там, пройшовши через усі «вимоги» людина і справді стає громадянином тієї держави. Не те що у нас – «новоспечені українці» не знають ні мови країни, громадянство якої так прагнули отримати, ні її справжньої історії.
Не минули увагою і сільське господарство. Тема виявилася досить складною. Бердичівляни говорили про те, що з 2010 року до нас прийшло багато рейдерів – синів, кумів і сватів. Вони витравили із земель (у тому числі – Бердичівського району) фермерський рух. Люди питали, як можуть бути тисячі гектарів землі були в руках однієї людини. Повернути назад свої паї вони поки що не можуть.
Протягом більш ніж двох годин народний депутат слухала, радила, у спірних моментах просила опонентів залишити свої координати, щоб продовжити спілкування з приводу цього потім. Так само чинили і з питанням, у яких Анжеліка Лабунська не була повністю компетентною. Нардеп обіцяла досконало вивчити їх, поспілкуватися із фахівцями відповідного профілю і на наступній зустрічі дати на них вичерпну відповідь.
