Війна – велике горе. Вона, як жахливий молох, забирає життя. Майже щодня приходять трагічні звістки про наших загиблих земляків – захисників України. І кров закипає від люті до окупантів, серце здригається від болю. Гинуть діти землі української… Своє життя за Батьківщину на шляху до Перемоги віддав бердичівлянин Віталій Феліксович Пілецький. Сапер інженерно-саперного взводу військової частини А7014 прийняв смерть на Донеччині – гідно, як Герой… Сімнадцятого серпня міська громада провела мужнього воїна у вічність…
Золотої душі людина…
Віталій Пілецький народився 16-го липня 1968-го року. Він зустрів своє 54-річчя не в колі родини, а серед бойових побратимів – там, де з перших днів війни точиться запекле протистояння ворогу – на Донецькому напрямку. Наш земляк ще в молоді роки був призваний на строкову службу. Через серйозну травму ноги його комісували. У Бердичеві працював, весь час був у дорозі, курсував між рідним містом та Херсонщиною, возив баштанні на продаж. Колеги-підприємці не змовляючись називають його справжнім добряком. «Спокійний та дружелюбний чоловік, був дуже компанійським, – згадують Тетяна Мазур та Ірина Куба. – Відгукувався на будь- яке прохання, ніколи не відмовляв. У нього чудовий син Роман – улюбленець батька. Віталій був дуже прив’язаний до свого племінника Олександра та його дитини. Душі в них не чув… Він дуже любив спілкуватися. І був непосидючим, возив місцевими селами овочі та фрукти. Телефонуємо йому: «Віталік, ти де?» У відповідь чуємо: «На Херсонщині!» На нього завжди можна було покластися. Таких – небагато…» Пишається своїм другом Олександр Мазур: «Хороша людина. Надійна».
У квітні 2022-го року Віталій Пілецький пішов боронити Україну від російської навали. Він міг залишитися вдома, маючі різні проблеми зі здоров’ям, але не захотів чекати повістки, взяв зброю до рук, добровольцем став на захист рідної землі. Воював також на передовій його син Роман, нині захищає Батьківщину племінник Олександр…
Віталій Пілецький героїчно загинув 10-го серпня поблизу м. Мар’їнка. Внаслідок ворожого артобстрілу бердичівлянин отримав осколкові поранення, несумісні з життям… Воїн залишився навіки вірним Батьківщині, військовій присязі та українському народу…
Бердичів попрощався зі своїм сином…
У середу, 17-го серпня, в Бердичівському гарнізонному Будинку офіцерів жителі міста прощалися зі своїм земляком, загиблим Героєм Віталієм Пілецьким… Квіти, траурні вінки, гіркі сльози і ридання – провести українського захисника прийшли його рідні, друзі та знайомі, військовослужбовці, представники міської і районної адміністрації. Бердичівський міський голова Сергій Орлюк висловив співчуття сім’ї та близьким Героя: «Немає слів, щоб передати глибину горя… Ми помстимося за кожну дитячу сльозу, за біль батьків, за кожного загиблого чи скаліченого воїна. На нелюдів упаде кара Божа… Ворог прийшов до нас, щоб зруйнувати, знищити, вбити… Наші воїни боронять Україну з любов’ю до Батьківщини, до рідних та дітей… Ми маємо зберігати пам’ять про кожного загиблого, підтримувати осиротілі сім’ї, єднатися заради Перемоги». З самого серця йшла промова військового капелана, отця Івана Цихуляка: «Впродовж століть українське військо б’ється за рідну землю, за вільну та незалежну Україну… Ми сьогодні всі сумуємо, але, як сказав Тарас Шевченко, наша «Слава не поляже…» Дякуємо тобі, Воїне. Пам’ять незгасна…»
До труни підійшов Роман Пілецький – син загиблого солдата. Дивився на портрет батька і не міг відійти. Біль втрати терзав серце молодого чоловіка, а в очах – скорбота та гордість: «Мій батько був золотою людиною…» «Він радів життю, радів кожній людині», – розповідали друзі Віталія Пілецького.
Прощалися з загиблим Героєм побратими по зброї – військовослужбовці 26-ї артилерійської бригади імені генерал-хорунжого Романа Дашкевича… Бердичівляни несли квіти та схилялися уклінно. Вшанували пам’ять патріота України і Воїна Світла перший заступник Бердичівської районної військової адміністрації Сергій Бакуменко та заступник голови Бердичівської районної ради Володимир Діхтяр…
Траурною ходою під звуки військового оркестру йшли люди за труною з тілом Героя вулицями мікрорайону. Містяни проводжали в останню путь загиблого захисника, стоячи на колінах обабіч дороги… Плакало небо, вмиваючи землю сльозами…
Поховали Героя у селі Озадівка, біля могили матері…
Він став рідним для кожного з нас, жорстока війна поріднила та об’єднала українців. Вклоняємося доземно кожному Герою, схиляємо голови в невимовному сумі та глибокій пошані перед пам’яттю Віталія Пілецького… Вічна слава тим, хто загинув за землю, за волю, за Україну…
