Звістка про це з’явилась тільки в цю суботу, коли було здійснено обмін трьох російських льотчиків на 45 українських бранців. Один з них – бердичівлянин Сергій Єрмошин.
Сергій народився в Бердичеві, навчався в першій школі та медучилищі, а після строкової служби залишився в армії. Після навчання в нашій школі прапорщиків служив у 72-й бригаді, але в 2007 році звільнився. Працював в столярному цеху, працював на солодовому заводі, але в 2014 знову став у стрій. Тоді саме формувався новий добровольчий батальйон «Азов», до якого і долучився Сергій Єрмошин.
Короткі навчальні збори під Києвом – і на Схід. Батальйон «Азов» перетворився в полк, а потім і в повноцінну бригаду, яка звільняла Маріуполь, а потім боронила це героїчне місто.
За час війни підросли двоє дітей Сергія, і дружина з ними лише на початку минулого року переїхала з ними ближче до чоловіка, але радість об’єднання сім’ї була недовгою. 24 лютого вони встигли виїхати з Маріуполя, а вже 25 він був оточений і почалась його звитяжна оборона.
Азовці спочатку боронили передмістя, потім околиці міста, потім житлові квартали, а потім лише «Азовсталь». 86 днів та ночей тривала ця героїчна епопея. Лише зрідка він виходив з сім’єю на зв’язок, і останній такий сеанс відбув за день до їх виходу із заводу. Вони виконали наказ президента «зберегти життя», але довгі місяці полону вбивали не менше ніж перестрілки і артобстріли.
Поки полоненні були в Оленівці, Сергію кілька разів вдавалось відписуватись рідним, але потім настала восьмимісячна тиша і невідомість. І лише в суботу зранку рідні отримали звістку, що Сергія Єрмошина включили в списки обміну, і незабаром він буде вдома.
Брату Сергія, Олександру, дали короткочасну відпустку, і він прямо з фронту поїхав на кордон зустрічати звільнених бранців. Побачився з братом в сумській лікарні, а потім і в київській, куди привезли ослаблених військових.
Олександр дав собі клятву не брити бороду, поки не брат не звільниться з полону, і вже таку чималеньку, нещодавно підстрижену в барбершопі чоловічу красу без жалю збрив після побачення з найріднішою людиною.
На жаль, Сергія чекає тривале лікування і реабілітація, адже полоненні знаходились в нелюдських умовах, і він втратив майже 30 кілограм. Він очікує на зустріч з рідним містом і знає,що тепер це цілком здійсненна мрія. А бердичівлянам нагадує, що в полоні залишається ще один герой з Бердичева – Олександр Сальва. І потрібно все зробити, щоб і він повернувся живим.