Вчора відбулось чергове засідання у справі про розтрату дизельного палива у матеріальному резерві Бердичева, яка вже після широкого резонансу й голосних обвинувачень в позаминулому та минулому роках, стала потроху забуватись.
Довго тривало слідство, довго тривали підготовчі судові засідання, і лише на останньому з них почали розгляд справи по суті. Тоді перший заступник міського голови Артем Азізов подав клопотання про те, щоб прокурор подав первинні документи, щодо того, що саме стало приводом для відкриття кримінального провадження, хто став його ініціатором і як саме це відбулось.
На вчорашньому засіданні прокурор Балабанов надав такі документи, і головуюча суддя почала їх оголошувати та досліджувати. І як виявилось, вони зовсім не стосуються ні пального, яке було передано з Житомира, ні обвинувачуваних у справі. Із 63 аркушів «документів», 36, наприклад, займав перелік адрес автозаправних станцій по всій Україні!?
Інші аркуші займала інформація про довоєнні тендери щодо закупівлі паливо-мастильних матеріалів комунальним підприємством «Бердичівтеплоенерго», яке ні разу раніше не згадувалось ніде у «паливній справі». Фактично це були бухгалтерські та розпорядчі документи щодо того, що закуплені КП «Бердичівтеплоенерго» талони на бензин, солярку і газ перерозподілялись між іншими комунальними підприємствами (комунсервіс та комбінат комунальних підприємств), які в той час вже не могли зробити закупівлі самі.
Єдине, що стало зрозумілим, що поліція почала розслідування після кількох листів від начальника Бердичівського відділу СБУ. Але, ЩО САМЕ стало приводом для розслідування, так і не стало зрозумілішим.
В ході виступів захисників та Артема Азізова виявились ще й інші «особливості» цього розслідування. Так, коли адвокати свого часу писали запити до слідчих, їм відповідали, що справа за вказівкою генеральної прокуратури передана на розслідування до Бюро Економічної Безпеки, але водночас бердичівські слідчі продовжували робити слідчі дії, хоча це б мали вже робити спеціалісти з БЕБ.
І взагалі, обвинувальний акт був сформований ще в грудні, а в суд всі документи надійшли лише на початку квітня. Серед них був і досить цікавий документ «Строкове донесення щодо матеріального резерву за формою 10/1», на якому фактично будувалось потім все обвинувачення, в якого не було ні дати, ні номеру, а лише підпис начальника відділу надзвичайних ситуацій, хоча мав би бути підпис міського голови.
Саме тому Азізов подав клопотання, щоб визнати частину документів такими, які не можуть бути прийнятими судом, а додатково витребувати в прокуратури, яка є розпорядником реєстру ЄРДР, всю інформацію, що стосується «паливної справи». Хто туди вносив дані, коли це робив, хто змінював ці дані й коли.
Колегія суддів для вирішення цього клопотання виходила в нарадчу кімнату, і десь за пів години повернулась, щоб оголосити про підтримку такого клопотання. Потім ще близько години судді знайомились з документами перших основних томів справи, але це все були бухгалтерські звіти, квитанції тощо, тобто до обставин самої справи — хто, де, коли і куди «лив» солярку — ще й близько не приступали. Чи буде така інформація в інших десяти томах, стане зрозумілим після їхнього вивчення. На всі прохання захисників щось пояснити, прокурор відповідав, що все стане зрозумілим лише після ознайомлення з усім масивом документів, і відповідне рішення судді ухвалять потім в нарадчій кімнаті.
Під кінець засідання суд призначив дати нових слухань (з 4 червня по 17 жовтня приблизно раз на місяць), тобто раніше осені ніякого результату у цій справі очікувати не варто.
Звичайно, цікаво буде дізнатись про можливі маніпуляції з ЄРДР. Може вдасться дізнатись, хто саме вносив туди зміни, але я думаю, що навряд чи з них можна буде дізнатись про тих, хто давав вказівки про ці зміни. А саме це було б найбільш цікавим у цій справі, ну і, звичайно ж, питання про те, куди саме поділась частина переданого дизельного пального.