В проекті міського бюджету на 2025 рік, який прийняли зі змінами на останній сесії міської ради на галузь освіти планується витратити 422 мільйони гривень. З них, на дошкільну освіту, тобто на утримання дитячих садків та зарплату їх працівникам, планується витратити 130 мільйонів.
На перший погляд важко сказати, багато це чи мало, адже з цифрами у сотні мільйонів мало хто стикається у повсякденному житті крім професійних фінансистів. Але саме у цьому випадку велику цифру є з чим порівняти.
Протягом чи не півроку на різноманітних зустрічах з приводу перепрофілювання дитсадка №27 під художню школу, звучало, що у міських закладах дошкільної освіти Бердичева перебувають нині трохи більше тисячі вихованців.
І якщо поділити 130 мільйонів гривень на одну тисячу дітей, то виходить, що на одну дитину припаде в 2025 році 130 тисяч гривень. Таку цифру вже можна більш-менш представити, порівнявши її з ціною старенької іномарки або ж чотири-п’ятирічним платним навчанням в інституті чи коледжі.
А якщо поділити цю річну цифру на 12 місяців, то виходить, що кожен місяць на одного малюка в дитсадку місто витрачає більше 10 тисяч гривень.
Такі гроші вже зовсім легко уявити кожному і навіть порівняти їх зі своєю зарплатою чи сімейним бюджетом. А порівнявши, задуматись, чи повела б кожна мама свою дитину до дитсадка, якби з бюджету такі кошти надходили б не на утримання закладів, а давались би в руки, чи надходили на окремий рахунок дитини?
Запровадження принципу оплати послуг, а не утримання закладів спричинило справжню революцію у сфері української медицини. І хто знає, чи не очікує така революція ще й сферу освіти?..
