Колеги називають її висококласним професіоналом, друзі – справжньою та надійною людиною, а бердичівляни – чарівною ведучою. Без неї не проходить жодна міська святкова і тематична програма, з іменем бердичівлянки пов’язані найяскравіші сторінки культурно-мистецького життя МПК ім. Олексія Шабельника. Наша розповідь – про художнього керівника міського Палацу культури, депутата Бердичівської районної ради (політична партія «Європейська Солідарність») Інну Кирилюк.
На сцені – з дитинства…
Є на Чуднівщині невелике, але напрочуд гарне село, відоме іменами історичних і творчих особистостей, які зробили вагомий внесок у вітчизняну науку, медицину, культуру та літературу. Бейзимівку оспівував народний байкар Прокіп Канавський. Один із знаних уродженців села – письменник-публіцист Павло Шпита. Поетеса Світлана Вітер написала слова Гімну Бейзимівки, де родючі землі «в калиновім цвіті», «сріблястими хвилями грає ставочок, і верби купують розкішне гілля», «сплелося навіки прадавнє коріння і сходить добром у серцях земляків…». Ті, хто побував у цьому мальовничому куточку, кажуть: люди тут щедрі душею і щирі серцем. У Бейзимівці 21-го квітня, коли, за народним повір’ям, сонце зустрічається з місяцем, у родині Людмили Вікторівни і Михайла Дмитровича Канавських народилася дівчинка, котру назвали Інною. Мама, яка довгий час працювала головою сільради, та батько, у минулому водій Галіївського маслозаводу, володіють співочим даром, і дочка отримала у спадок гарний голос. Подружжя Канавських свого часу брало активну участь у художній самодіяльності, а нині співає у сімейному колі. У Інни з мамою склався чудовий родинний дует. Змалку обдарована учениця виступала на сцені рідної школи, а потім – і сільського клубу. Її ім’я означає «бурхливий потік» і, дійсно, відповідає характеру Інни.
Ще в дитинстві вона співала, складала сценарії та вела програми концертів та святкових заходів. Школярка була молодіжним ватажком й організатором та натхненницею всіх вечорів. Зараз вона з теплою посмішкою згадує, як із двоюрідними сестрами взялися за непросту справу: «Разом з іншими учнями скошували траву, щоб влаштувати літню сцену під відкритим небом. Все робили своїми руками і дорослі, і діти. Навіть гримерку створили! А потім покликали на концерт усіх сусідів». До речі, народний байкар і читець Прокіп Канавський – двоюрідний дід батька Інни Кирилюк. Недивно, що вона має широкий спектр здібностей… Закінчивши 8 класів Бейзимівської школи, дівчина продовжила навчання у Карповецькій ЗОШ. У виборі наступного навчального закладу не було нічого випадкового: Інна вступила до Житомирського культурно-освітнього училища, де здобула кваліфікацію диригента-хормейстера. Одночасно працювала художнім керівником у сільському клубі. І першою помічницею та наставницею завжди була мама – Людмила Вікторівна.
У сфері культури Інна Кирилюк уже майже три десятиліття – з 1991-го року…
Доля пов’язала з міським Палацом культури…
Доля пов’язала життя Інни Михайлівни з Бердичевом. У 2002-му році у дружному колективі міського Палацу культури з’явилася людина, яка стала його частинкою: спочатку – творчим та ініціативним методистом, а потім – художнім керівником – справжнім професіоналом, який любить свою справу… «Здається, це було недавно, настільки яскраво пам’ятаю свою першу зустріч з Інною Кирилюк, – згадує Ольга Яблонська, викладач хорового диригування музичного відділення Бердичівського педагогічного коледжу. – Після закінчення училища вона прийшла в МПК методистом. Я тоді працювала в ЗОК № 14 і часто приводила дітей до Палацу культури. Інна режисирувала програми до Дня Чорнобильської трагедії та Дня Перемоги. Почула її чисту українську вимову без суржику і була вражена харизмою та енергетикою Інни. Чуйна і доброзичлива, вона стала вогником, до якого тягнулися інші, до її настанов та порад прислухалися і колеги, і діти. В МПК прийшла потрібна людина, фанат своєї справи, яка запалює цікавими ідеями, переживає за всіх. Згодом Інна Кирилюк стала ведучою. Вона з’явилася на сцені і відразу завоювала любов глядачів. Інна дуже відповідальна та пунктуальна, людина слова, яка ніколи не підведе. Перед кожним концертом приходить набагато раніше. Приділяє чимало уваги одягу, зачісці, ретельно перечитує текст… Її голос ні з яким не сплутаєш… Понад 10 років тому нас пов’язав ансамбль «Зорецвіт». Виступаємо на сценах країни і за кордоном, представляючи Україну та Бердичів. Інна – справжній друг, котрий завжди виручить і допоможе. Її вистачає на всіх і все. З трепетом ставиться до батьків та брата, турбується про рідних. Прекрасна мама великої розумниці – доньки Віталіни. Інна кожному дарує частинку свого тепла. Знали б ви, яка вона господиня, які смачні страви готує! Майстриня на всі руки…».
Директора МПК ім. О Шабельника Валентину Бабич із художнім керівником Інною Кирилюк пов’язують не лише творчі стосунки: «Ми дружимо майже 20 років. Інна – надійний друг та прекрасна людина – талановита, щира і чесна, з оптимізмом дивиться на життя, весела, з почуттям гумору. Справжній самородок зі своєю неповторною родзинкою! Господь обдарував її багатьма талантами: вокальними даними, мистецтвом створення сценаріїв і проведення різних програм, а також акторськими здібностями… Чимало виступаємо разом у складі народного аматорського ансамблю пісні й танцю «Зорецвіт». Інна співає і в якості солістки, у неї народна постановка голосу та гарний музичний слух… Під час численних поїздок учасники ансамблю спілкуються у неформальній обстановці, і це об’єднує. У колективі панують добрі товариські відносини. «Зорецвіт» усіх згуртував, ми дружимо родинами».
Якщо людина талановита, то будь-яке її починання буде успішним, тому що така людина прагне до більшого і кращого. У минулому році Інна Кирилюк дебютувала як акторка: вона зіграла роль Еті-Мені, дружини кравця, у виставі «Крупный выигрыш, или 200 тысяч» за мотивами твору Шолом-Алейхема. Прем’єра відбулась у міському музично-драматичному театрі на Європейській. Інна Михайлівна не перестає дивувати своєю творчою багатогранністю. У чому секрет? Вона просто завжди залишається сама собою…
Мала батьківщина, «любові і сили живе джерело», – у серці назавжди. Декілька років тому першого липня, коли Бейзимівка відзначала День села і ювілей місцевого Будинку культури, Інна Кирилюк та артисти МПК ім. О. Шабельника підготували святкову програму і подарували її тамтешнім жителям. Бердичівляни побачили землю, яка зростила чарівну жінку, неповторну ведучу та обдарованого художнього керівника. Кажуть, сім’ю Інни Кирилюк у селі поважають… Цієї весни на Великдень за доброю традицією у батьків зібрались усі рідні. Приїхали дочка Інна, син Руслан, директор КДЮСШ № 15 м. Києва, завітали й улюблені онуки… І лилися задушевні пісні, спливали теплі спогади про дитинство та юність дітей…
Бути депутатом – велика відповідальність
При зустрічі з Інною Кирилюк журналісти поцікавилися: які питання хотіла б насамперед вирішувати в рамках своєї депутатської діяльності?
– Завжди прагнула допомагати тим, хто найбільше потребує підтримки, – малозабезпеченим, хворим людям, тим, хто потрапив у скрутні життєві обставини. По можливості намагатимусь робити це й далі… Будучи місцевою жителькою, бачу проблеми свого району зсередини. Дуже хочеться, щоб були створені належні матеріальні та фінансові умови для подальшого розвитку культури, щоб відкривалися, а не закривалися заклади культури. Потрібно, щоб у селах проводилися цікаві заходи, зберігалися і примножувалися українські традиції, щоб люди змістовно відпочивали. Культура – один із головних чинників національного відродження. Мудрість народу та велич його душі закладені в
в українських звичаях, святах, обрядах та фольклорі… Щиро сподіваюся, що моя діяльність депутата районної ради допоможе людям…
Ми розмовляли напередодні травневих свят. Художній керівник відповідала на численні телефонні дзвінки. Уточнювала деталі програм, вносила корективи, додавала нові штрихи, і все – стримано, коректно й толерантно, прислухаючись до порад та рекомендацій…
Про дитячі спогади, вподобання і мистецькі смаки
З Інною Кирилюк ми вперше спілкувались у форматі інтерв’ю. Зазвичай звикли бачити її на сцені, коли відома ведуча взаємодіє з численними глядачами. Зазирнули у дитинство, поговорили про сім’ю та улюблені заняття.
– Чи пам’ятаєте, яку пісню вперше виконали на сцені?
– Співала в дуеті з сусідом по парті «Крейсер «Аврора».
– Ваші улюблені пісні?
– З репертуару Софії Ротару. Люблю пісню «Ніби вчора» у виконанні Оксани Білозір…
– Ваші улюблені святкові програми, які проводите для жителів громади.
– За рік і їх буває багато – до 300 заходів. І в кожний вкладаю душу. Найулюбленіші – до Дня Перемоги, з елементами театралізації, мюзикли до свята 8 березня, концерти, з якими виступаємо в Польщі…
– Улюблені квіти, птахи і тварини?
– Люблю іриси. Подобаються всі пташки. До котів – трепетне ставлення. Вдома мешкають британець Тіма і шотландський висловухий Боня.
– Ваш улюблений колір?
– Морської хвилі…
– Пора року?
– Весна…
– Знаємо, Ви гарна кулінарка…
– Коли є час, люблю готувати. За особливим рецептом роблю плов. Люблю пекти паски, пироги та завиванці.
– Як волієте відпочивати?
– З дочкою Віталіною. Серед улюблених місць – Єгипет… Разом із моїми рідними намагаємося частіше приїздити до батьків у Бейзимівку. На жаль, через карантинні обмеження це виходить рідше, ніж хочеться… А зустрічати всією сім’єю великі свята – давня традиція.
– Який фах обрала Ваша дочка Віталіна?
– Вона закінчила Національний медичний університет ім. О. О. Богомольця. Хірург-травматолог, проходить інтернатуру у військовому шпиталі. Віталіна – моя гордість та надія, розумна, красива, талановита й самостійна…
Інна Кирилюк із доброю посмішкою дивиться на життя і тих, хто її оточує. Коли людина ставиться до всього з позитивом, вона впевнено долає труднощі та досягає успіхів. Навіть маленькі зусилля з часом приводять до великих перемог…