Більше ніж тиждень інформаційний простір України «трясло» від повідомлень зі словом «дрова». Та що там України, навіть родичі за кордоном не могли добрати слів про ноу-хау української влади.
Хоча, якщо чесно сказати, в законопроєкті, який спричинив цю інформаційну бурю, слова «дрова» взагалі не було написано. І лише якийсь адвокат зумів винайти його з аналізу статей про незаконне зберігання деревини.
Буря вляглась, коли прем’єр-міністр повідомив, що такий законопроєкт не буде підписано, але думати про те, що проблема дров врегульована і закрита, напевно, було б рано. Адже дійсно, сьогодні в українських лісах дерева сохнуть швидше, ніж ростуть, і їхні завали часом роблять ділянки непрохідними.
Та щоб оформити правильно документи на вивезення цього сухостою, потрібно місяці поневірянь, які, звичайно ж, не варті зусиль, часу і нервів. А часто, згідно із законодавством, їх взагалі неможливо легально оформити. Тому й виходить, що неофіційно, на конях чи тракторцях люди заготовлюють собі ломаки, які не потрібно в лісі різати, а товщі стовбури просто гниють.
Лісникам така заготівля теж невигідна, адже за ділову деревину вони отримають більше коштів, тому й ріжуть в більшості живі дерева певної стиглості. Нові ділянки теж висаджують працівники державних лісгоспів, у тому числі за допомогою волонтерів, але який баланс між тими деревами, що посадили, і тими, що згнили, навряд чи хто зможе сказати.
Цими лісовими доріжками, якими на минулих вихідних шукав гриби в урочищі Черчик, я ходив і двадцять, і тридцять, і навіть п’ятдесят років тому, а значить, можу порівняти, яким був ліс тоді, і який зараз…
