Якщо хтось із наших читачів досі кормився якимись ефемерними надіями й сподіваннями, то ні, вони не виправдалися. Зранку кворуму на черговій сесії Бердичівської міської ради довелося чекати 15 хвилин, то після перерви на цю ж процедуру знадобилося рівно 27 хвилин. Певно, якщо сесія переривається на обід, то збирати її опісля варто було б одразу ж в одній з найближчих ресторацій, там точно значно більше шансів зустріти усіх причетних.
Цікаво, чи можна пересічним співробітникам усіх сфер підприємств, установ та організацій виявляти аналогічне ставлення до своїх посадових обов’язків на роботі? І як на це реагуватимуть роботодавці та клієнти. А також — як саме це вплине на розмір заробітної плати?
Після погодження 50-то питання раптово зник кворум. Добрі люди не витримали важкої депутатської долі й вийшли провітритися. Та хвилин за 5 сесія таки продовжилася.
Можна сказати, що заключна частина сьогоднішньої сесії пройшла вельми гладко, не було практично ніяких правок чи дискусій.
В якийсь момент справа дійшла до питання, яке ми висвітлювали раніше, про зміну цільового призначення земельної ділянки площею 1156 кв. м, власник якої планував встановити там гараж(і), попри можливий зсув ґрунту на приватні будинки. Сусіди виступають категорично проти сусідства з новоспеченим гаражним кооперативом, враховуючи, що вже один такий у них є неподалік, і так щоб дуже багато радості та спокою було від нього, то ні.
Тож дві пані, сусідки власника ділянки, завітали на сесію й у вельми коректній формі пояснили присутнім народним обранцям свою аргументовану позицію. І — о диво! — 15 депутатів з 22 присутніх проголосували проти, семеро утрималось, а за не проголосував ніхто. Тож рішення про зміну цільового призначення ділянки не ухвалено. Пані подякували за підтримку та розуміння й покинули сесійну залу.
І тут, здається, хочеться вставити щось про торжество справедливості та адекватності навіть у такій мутній справі, як місцева політика. Але то ви вже зробите й без мене.
