Інформацію про це оприлюднили на офіційному сайті районної військової адміністрації. Може, на цьому і не варто було б наголошувати. Але ми писали перед цим, що головна чиновниця району пішла у відпустку, тож людям варто знати, що тривала вона зовсім недовго, і вже через тиждень відпочинку Людмила Димидюк приступила до виконання своїх обов’язків.
Читайте нас на Telegram // Facebook // Підтримати РІО //
І відразу в понеділок провела, без сумніву, дві надважливі наради. На першій обговорювалась проблема, яка виникла в Бердичівській районній лікарні: там вже кілька місяців перебувають близько тридцяти переселенців, 17 з яких – лежачі, а коштів на їх утримання (і навіть на поховання) не вистачає.
Розібравшись з ситуацією, голова РВА попросила керівників громад, які є власниками лікарні, передбачити в своїх бюджетах кошти на поховання, а головному лікарю порадила активніше залучати до співпраці благодійні організації. Тож тепер він точно знає, як вирішити проблему.
Друга понеділкова нарада в кабінеті голови відбулась з представниками силових структур, котрі працюють в районі. На ній було представлено нових очільників районного відділу ДСНС та відділу СБУ, а щоб їх краще запам’ятали, та й щоб інших очільників служб не забували, за столом стояли таблички з назвами посад та прізвищами посадовців.
Зазвичай такі таблички ставлять на заходах, де є незнайомі глядачі чи слухачі, наприклад, на зборах чи прес-конференціях, але в адміністрації таблички зробили, а публічні заходи організовувати не спішать, тож і доводиться ставити їх один перед одним.
Звичайно ж, зі скупих повідомлень на офіційному сайті важко зрозуміти, чи справді було щось корисного у тих нарадах, чи просто відірвали від реальної поточної діяльності стількох зайнятих людей.
Для розуміння справжньої роботи адміністрації варто було б на офіційному сайті публікувати документи (наприклад, розпорядження голови), а не фото її нових зачісок та нових нарядів.
Хоча, ні, є таки один вид документу, який регулярно (до вересня) публікували на сайті РВА – інформація про заробітну плату голови та її заступників. І якщо в січні така зарплата складала 25 тисяч гривень, то вже у вересні – 50 тисяч гривень. Далі, напевно, скромність не дозволила публікувати такі дані, тому скільки отримувала Людмила Димидюк у жовтні, листопаді та грудні – невідомо.
Зрозуміло, що всі викладені вище судження виключно суб’єктивні, але не бачити проблеми даремного існування таких інституцій, як районна рада та районна адміністрація – неможливо для стороннього спостерігача чи для будь-якого працівника апаратів територіальних громад.
Про їх реформування говорилось багато і давно, і, можливо, після війни прийде нарешті час для практичного впровадження цих реформ.
