Про здорове харчування та ментальне здоров’я, як основні ініціативи дружини українського президента, чули, мабуть, вже всі, але тепер завдяки їй у вжиток входить нове поняття – «Життєстійкість».
Читайте нас на Telegram // Facebook // Підтримати РІО //
Короткий пошук в мережі інтернет одразу видає десятки визначень цього поняття:
«Життєстійкість можна визначити як здатність гнутися, але не ламатися, стикаючись з життєвими негараздами.
Життєстійкість — це вміння протистояти стресу, відновлювати себе, свій психічний, фізичний та емоційний стан після травмуючих подій.
Життєстійкість — це бажання та можливість надалі працювати разом, незалежно від зовнішніх та внутрішніх змін, гнучко на них реагувати.
Життєстійкість – це здатність особистості витримувати стресові ситуації, зберігаючи свій внутрішній баланс без зниження успішності діяльності.
Життєстійкість аналізується як основний ресурс перетворення життєвих подій у нові можливості всупереч зовнішнім негараздам».
Так ось, за ініціативи першої леді Міністерство соціальної політики в жовтні почало експеримент по фінансуванню послуги з навчання життєстійкості. Громади, які хочуть, щоб у них з’явились такі навчально-психологічно-консультативні центри мають подати такі заявки до вечора сьогоднішнього дня.
Але гроші за цим експериментом мають платити не громадам, і не їх бюджетним установам, а будь-яким юридичним особам чи ФОПам, які зареєстровані у реєстрі надавачів соціальних послуг. В Малині, наприклад, такі послуги має надавати ГО “Сузір’я Малин”.
На території Бердичівської МТГ зареєстровано сім таких організацій: геріатричний пансіонат, центр зайнятості, комунальний центр дитячої реабілітації, комунальний центр надання соціальних послуг, територіальний центр соціальних послуг Бердичівського району, такий самий центр Семенівської ОТГ та релігійна громада церкви «Новий час». По суті, кожна з цих організацій могла б брати участь в експерименті, але, як виявилось, є нюанси…
Про них розповіла на постійних депутатських комісіях директор Центру надання соціальних послуг Бердичівської міської ради Людмила Колесник. Виявляється, що в експерименті не можуть брати участь організації у формі комунальних установ, і щоб відповідати критеріям вона запропонували перереєструвати свою установу у комерційне неприбуткове підприємство по аналогії з перереєстрацією лікарень, яка пройшла в ході медичної реформи.
Та на засіданні регламентної комісії її голова вказав, що в такому разі буде порушено статтю 104 Цивільного кодексу України, яка забороняє таку реорганізацію. Мовляв, створити нове підприємство можна, а перетворювати комунальну установу – ні.
Бажання Мінсоцполітики платити не за утримання якоїсь установи, а за конкретні (якщо таке слово можна вживати поряд зі словом «життєстійкість») послуги є похвальним трендом, і ми бачимо останніми роками, що він впроваджується і в Міністерстві культури, де вже налагодили систему культурних грантів, і в Міністерстві освіти, де гроші «ходять» за дитиною.
Але такий принцип фінансування ще дуже мало задіяний в регіональній та місцевій політиці та економіці. Тут ще за інерцією і за звичністю виконання й звітування, для реалізації якихось завдань створюють установи, призначають там директора і бухгалтера, визначають штатну кількість, і т.д., і т.п. Хоча на місцях теж є чимало потреб, які можна було б просто замовити у сторонніх чи місцевих надавачів потрібних послуг.
Якщо повернутись до «життєстійкості», то подібне навчання міг би організувати, наприклад, педагогічний коледж, де вистачає викладачів та психологів, та ж бібліотека чи громадська організація на її базі, яка має достатньо приміщень, що теж є необхідною умовою участі в конкурсі, чи підприємці-психологи, які могли б об’єднатись, наприклад, навколо відомої в місті психологині Оксани Трибун.
А ось чи дасть людині реальний результат цикл психологічних консультацій у морі життєвих негараздів сьогодення – це ще те питання…
