Минулої п’ятниці, 10 листопада, була призначена чергова сесія районної ради. Після кількох більш-менш спокійно проведених новим керівництвом ради сесій думали, що все вже втихомирилось, але не так сталось, як гадалось.
Перед сесією колишній голова ради знову наголосив, що нове керівництво не є легітимним і в раді повинні бути нові депутати замість тих, яких «Аграрна партія» на своєму з’їзді позбавила мандатів. Та Софія Томашевська теж підготувалась до такого повороту і на сесію запросила людей з Маркушів та Осикового – сіл, де обирались депутати Лащук та Рильський.
Дуже багато гарних слів почули присутні про Євгена Рильського, який в Маркушах створив підприємство «Українська Ягода», що забезпечує роботою чи не все населення села, а у сезон – чи не півнаселення всього району. Мало не до сліз зворушив виступ бабусі, яка розповіла про свою волонтерську бригаду, яка налагодила в селі масове пошиття валянок для воїнів АТО і яким постійно допомагає Євген Казимирович.
За Віктора Лащука теж з трибуни виступили керівник Осиківського клубу та ще одна жіночка, які сказали, що він багато зробив для села і постійно буває на всіх заходах. Але в залі про це саме, не на загал, говорили зовсім інше. Мовляв, для облаштування зупинок в Осиково та інших селах перед виборами гроші на це давала йому Волкова, керівник районного осередку «Аграрної партії», тому й вимагають його звільнення з ради.
За такими розмовами спливла ціла година, та сесію до сих пір не розпочинали. В актовій залі РДА після шквального градопаду більшість вікон забили чорною плівкою і тому складалось враження, що час тут зупинився, адже денного світла присутні просто не бачили.
Та в 11:00 сесію нарешті відкрили і навіть налаштувались на конструктивну роботу, але тривало це зовсім недовго. Вже при виборі секретаріату, здавалося б цілком рутинній процедурі, представники «Аграрної партії» і «Батьківщини» відмовились брати участь в його роботі. Знову почались довгі розмови, взаємні звинувачення та дискусії про те, що називати «зрадою», а що – «позицією». Врешті-решт наговорились і навіть заслухали перше питання порядку денного – «Про внесення змін до бюджету».
Але на цей час пройшло вже дві години з моменту, коли присутні зайшли до зали, і, згідно з регламентом, голова ради оголосило про перерву на десять хвилин. Та ні через десять, ні через двадцять хвилин, сесія роботу не відновила. Максим Самчик, Олена Рудик та їхні прихильники просто не повернулись до зали і там залишилось всього 16 депутатів, що недостатньо для продовження роботи.
Знову почались телефонні дзвінки, вмовляння і прохання, знайшли ще кількох депутатів, які зранку не могли прийти, і о 13:30 сесія продовжила роботу. Та тривало це недовго, через 9 хвилин головний лікар покинув сесію у невідкладній справі і знову оцей самий «кворум» зник, неначе випарувався.
Знову телефонні дзвінки і перемовини, і ще через якийсь час до зали прийшов Сергій Вахнюк, який сказав, що про це його попросив Максим Самчик, і робота сесії відновилась. Ближче до третьої години дня розгляд всіх питань порядку денного був завершений, хоча, як зрозуміли читачі, зовсім не ці питання стали головними у роботі зібрання.
Політичні чвари, розподіл «впливу», сварки і спуперечки продовжують розхитувати чиновництво Бердичівського району. Тому й доводиться вкотре і вкотре робити висновок, що Бердичівський район як адміністративна одиниця – приречений. Можливо, йому на зміну прийде сукупність із трьох-чотирьох об’єднаних громад, можливо, здоровий глузд все-таки переможе і буде створена єдина громада разом з містом, але поки що конструктиву не видно навіть на горизонті.
P.S. Десь між сварками прозвучала пропозиція Софії Томашевської про те, щоб проголосувати за саморозпуск цієї ради. І то прозвучала так впевнено, що деякі присутні подумали, що це серйозно. Але до цієї суперслушної пропозиції чомусь у депутатів черга не дійшла.