Але не з усіма чотирма, які складали раніше Бердичівський район, а з двома – головою Райгородоцької ОТГ Максимом Самчиком та Швайківської – Габріелом Мкртчяном.
Читайте нас на Telegram // Facebook // Підтримати РІО //
Я зовсім випадково побачив сьогодні, як вони виходили з кабінету очільника міста і, звичайно ж, не міг не поцікавитись, про що вони там домовлялись.
Взагалі, явище, коли очільники міста і району зустрічались не на нейтральній території (типу, при покладанні квітів чи на якомусь святі), а в кабінеті один одного раніше було дуже-дуже рідкісним. Можна на пальцях однієї руки перерахувати, скільки разів колишній голова за свої чотири каденції заходив до будівлі РДА, і лише трохи частішими були візити очільників району до міськвиконкому. І то, лише тому, що районні керівники змінювались, а в місті було все стабільно.
Нині візити міського голови до РДА стали набагато частішими, та й районна очільниця теж не цурається заходити до міськвиконкому. Воно й не дивно, адже раніше місто і район були майже рівноправними адміністративними одиницями і підпорядковувались лише області, а зараз голова районної адміністрації формально стоїть вище міського голови.
Та зараз не про це. Після короткої паузи Максим Самчик розповів, що заходили вони з колегою до Сергія Орлюка обговорити питання перспективи будівництва на території Райгородоцької громади сміттєпереробного заводу. Мовляв, у міста полігон переповнений, тож його сміття можна буде переробляти на новому виробництві.
Правда, це про мету візиту, чи версія для журналіста, сказати зараз важко, але сміттєва проблема, без сумніву, є актуальною в нашому краї. І ми про цю проблему писали вже не раз, а десятки разів. Та є в ній чимало підводних каменів.
Ще років п’ятнадцять-двадцять тому приїздили до Бердичева ізраїльські інвестори з приводу будівництва сміттєпереробного заводу. І вивчивши ситуацію, сказали, що економічно доцільно розмістити його посередині між Бердичевом і Житомиром, бо окремо в кожному з цих міст продукується недостатньо сміття для рентабельної роботи підприємства.
З того часу сміття, звичайно ж, стало більше, і в Житомирі вже продвинулись далі у сфері його переробки, але й у Бердичеві теж без діла не сиділи. ТОВ «Полісся Екосфера», яке опікується в місті вивезенням та утилізацією сміття, встановило сортувальну лінію вже досить давно. А нещодавно місто оформило документи ще на 5 гектарів полігону твердих побутових відходів, фактично, збільшивши його нормативну ємність майже вдвічі.
Без сумніву, Максим Самчик має великий досвід залучення інвесторів, і навіть його дисертація присвячена цій темі, але очікувати, що серйозний сміттєвий проект може бути здійснений на Бердичівщині, все-таки не дуже доводиться.
Але те, що йде комунікація між головами сусідніх громад – це вже гарний знак майбутньої співпраці. Наступним кроком могла б бути співпраця в медичній сфері, а потім наступний, наступний, а там, дивись, і до об’єднання недалеко буде…