Про це нас повідомив чи не найактивніший читач газет в Бердичеві, наш постійний передплатник, ветеран краєзнавчої діяльності краю Павло Скавронський.
Читайте нас на Telegram // Facebook // Підтримати РІО //
Крім нашої газети він передплачував ще багато видань, наприклад, газету Верховної Ради «Голос України» з першого номера видання і по сьогодні. Тому і здивувався, коли не побачив «Житомирщину» в каталозі передплатних видань на наступний рік.
Я зателефонував кільком колегам з колишньої головної газети області і, дійсно, почув підтвердження того, що скоріш за все (тобто, якщо терміново не знайдеться якийсь спонсор чи меценат), то газета припинить своє існування в кінці поточного року.
Свого часу газета пройшла процес роздержавлення, тобто з її засновників вийшли органи влади, а колектив редакції (23 людини) створили товариство з обмеженою відповідальністю та розподілили між собою порівну частки цього ТОВ. Кожному випало по 4,35 відсотки.
Після святкування 100-річчя газети в 2019 році справи, на жаль, пішли все гірше і гірше. Редакція раніше знаходилась в приміщення обладміністрації, де займала цілий поверх, але потім обласна рада, як власник цього приміщення захотіла змінити умови його оренди.
Редакція подала до суду на обласну раду, і навіть виграла його в першій інстанції, але програла в апеляції та подала справу до касаційного суду.
Такі взаємовідносини з владою, звичайно ж, не могли не відобразитись на її фінансовому стані. Штатним працівникам вже повідомлено про звільнення через ліквідацію товариства, і якщо не станеться якогось дива, то один з небагатьох осередків журналістики (досить специфічний, зрозуміло) незабаром закриється. Після мобілізації комп’ютерника, сайт газети вже давно не працює.
Нині органам влади не потрібні навіть власні ЗМІ, не говорячи вже про роздержавлені і типу незалежні. Їх пресслужби тепер виконують ролі, які раніше відводились відомчим ЗМІ. А багато журналістів перекваліфікувались у піарників. Буцімто одне й те ж саме, але не зовсім, адже піарник мусить говорити чи писати тільки те, що потрібно хазяїну, тобто голові громади чи адміністрації.
Так, наприклад, у Бердичеві як мінімум четверо колишніх журналістів стали піарниками, а в Житомирі, думаю, таких ще більше. Піарники «рулять» в телемарафоні та в багатьох провладних каналах в соцмережах.
Трансляцію опозиційних телеканалів просто вимкнули без найменшого обгрунтування, а якби могли, то й залюбки вимкнули і той десяток загальнонаціональних інформаційних сайтів, завдяки яким Україна поки що не стала схожа на свою північну сусідку.
