Зовні команда нового міського голови та партійні фракції депутатів, які його підтримують (отримавши чимало посад та привілеїв) виглядають монолітним колективом, який хоче розвивати Бердичів в усіх можливих напрямках. Та закони соціального розвитку, такі як, наприклад, про павуків в банці, працюють незалежно від того, голосував хтось за них чи ні.
Приводом до написання цієї статті стало звернення до секретаря міської ради та постійних депутатських комісій від начальника відділу комунальної власності Таміли Павлішиної. Але на тій комісії, де я був присутній особисто, обговорення цього звернення зайняло аж раптом півхвилини. Мовляв, було таке звернення, але нічого серйозного в ньому немає, тож розберемось з ним потім.
Щоб дізнатись, що і до чого, вже після комісії я зателефонував Тамілі Василівні, і вона погодилась сама про все розповісти.
Виявляється, метою реорганізації апарату управлінь та відділів міськвиконкому було не підвищення ефективності роботи, а банальне усунення з посад представників команди колишнього мера та призначення на посади своїх.
За словами Таміли Павлішиної, їй спочатку пообіцяли посаду начальника управління економічного розвитку, але потім, після прийняття рішення міської ради, про свою обіцянку забули і почали тиснути, щоб вона взагалі звільнилась з виконкому. Раніше, після подібного тиску був змушений звільнитись начальник управління містобудування, архітектури та земельних відносин Олег Повійчук. Тому вона вимушена була звернутись за захистом до профспілки держслужбовців та до правоохоронних органів.
А до чого ж тут депутати і комісії, навіщо до них звертатись, прям вирвалось у мене запитання?
А до того, що неправильно сформульоване рішення Бердичівської міської ради №165 від 18.03.2021 і стало, на думку Павлішиної, порушенням її трудових прав і причиною кадрового тиску на неї . У тому рішенні було написано про перейменування відділу комунальної власності (начальником якого вона була) на управління економічного розвитку з приєднанням до нього відділу інвестицій, торгівлі, інформаційних технологій та питань праці.
Насправді цей процес називається реорганізацією, і тягне за собою зовсім інші норми і правила для співробітників, які не були дотримані. Тому і звертається Таміла Василівна до депутатів, щоб ті відмінили своє неправомірне рішення на найближчій сесії міської ради.
Після розмови з поки що не колишньою чиновницею багато різних думок крутилось в мене в голові: і про недолугий трудовий кодекс, який так давно обіцяють та ніяк не можуть виправити вже кілька каденцій народних депутатів; і про те, скільки розмов було за авторитарність «режиму попередників»; і про сподівання на демократичні зміни з обранням нинішнього міського голови.
На різних зібраннях та заходах так багато і так пафосно говориться про необхідність поєднання зусиль чи то для боротьби з вірусом, чи то для розвитку міста, але чомусь все більше зусиль і енергії витрачається на підкилимні ігри.
Я багато писав раніше про те, що в районній адміністрації взагалі боротьба за посади повністю заміняла продуктивну діяльність, бо справжньої роботи там ніколи і не було, і як позитивний приклад приводив місто, де роботи вистачало і комунальним підприємствам, і чиновникам, які обслуговували щоденні потреби городян. Але, як бачимо, вистачає і тут незрозумілостей та недомовок, і, як результат, – енергія розвитку перетворюється в енергію заздрості і боротьби.
Не знаю, чи буде виноситись для розгляду депутатами це звернення на сесію міської ради, але думаю, що у міського голови ще є час розібратись з діями своїх заступників і зробити так, щоб Бердичів і надалі славився своїми здобутками, а не кількістю нез’ясованих стосунків…