10 серпня в селі Романівка (колишнє Радянське) відбулась чергова зустріч із серії «Давайте об’єднуватись». Три години розмов і дискусій, на жаль, мало додали реальної користі для цього процесу (на мою думку), але про все по-порядку.
Приводом для зустрічі став лист від в.о. Романівського сільського голови до Асоціації міст України з проханням роз’яснити деталі процесу об’єднання територіальних громад. У відповідь в рамках проекту «Розробка курсу на зміцнення місцевого самоврядування в Україні (Пульс)»в село приїхала група експертів і консультантів цієї асоціації, щоб щось розповісти.
В принципі їм все одно, про що розповідати, просто американський фонд USAID, який і фінансує даний проект, дає гроші тільки на всілякі семінари, тренінги, консультації тощо. По суті, десятки тисяч доларів витрачаються лише на те, щоб «розжувати» тексти всього двох документів: Закону «Про добровільне об’єднання територіальних громад» та Методики такого об’єднання.
І якби на зустріч не приїхав народний депутат Олександр Ревега, то лише казуїстикою текстів цих двох документів, напевно, і займались би присутні на зустрічі кілька сільських голів, деякі Романівські сільські депутати та члени їх виконкому. А так пішло зовсім по-іншому.
Більше години Олександр Васильович розповідав про переваги об’єднаних громад в управлінні власним майном і у використанні власних коштів, і в можливості отримати додаткові мільйони на розвиток сіл з фонду регіонального розвитку, і в майбутньому розпорядженні землею за межами населених пунктів, і ще багато в чому.
А після того, як покинув зустріч, ще раз зайшов через декілька хвилин і розповів про ще один аргумент, який чомусь іноді замовчується. Якщо об’єднуються села з містом обласного підпорядкування (з Бердичевом, наприклад), то вибори в такій громаді проходять по партійним спискам, а якщо об’єднуються лише сільські чи селищні громади, то лише за мажоритарною системою.
Гості з Житомира подякували депутату за участь у зборах і сказали, що це взагалі перший випадок, коли на їх семінарах бере участь депутат Верховної Ради. Але й після цього вони не змогли щось розповісти з того, що хотіли, бо сільські голови, які марудились, вислуховуючи те, що вони чули вже не раз, і собі захотіли щось сказати конкретне і корисне.
Так, чудово розповів про роль приватних інвестицій Маркушівський голова. Скільки йому довелось докласти зусиль, щоб інвестори підприємства «Українська Ягода» не побоялись розпочати багатолітню справу саме на землях їхнього села, хоча багато жителів були спочатку проти такої справи. Сьогодні по триста чоловік щодня приїздять із сусідніх сіл та з Бердичева, щоб заробити на зборі ягід, і від цього значно виграє місцевий бюджет.
Змістовним був і виступ Великоп’ ятигірського голови Олега Коріненка, який, по суті, і став головним ініціатором об’єднання восьми сільських громад південно-західної частини Бердичівського району (Романівка, Велика П’ятигірка, Озадівка, Маркуші, Райгородок, Андріяшівка та Буряки). Він провів в себе в селі і громадське обговорення (сказав привести кожному депутату сільради делегацію з 5-10 чоловік), і сесію сільської ради відразу після такого обговорення, на якій прийняли рішення ініціювати запрошення до об’єднання вищевказаним сільським громадам. Більше того, він сам особисто розвіз це запрошення до кожної з сільради, щоб не було нарікань, мовляв, пошта щось не доставила.
Попередньо погоджувались всі сільські голови на співпрацю, але потім закомизився Райгородок, та й в Андріяшівці не можуть скласти докупи думки щодо цього процесу, бо делегація районної ради на їх зібранні доводила, що нічого кращого за спільну громаду всіх сіл району бути не може.
А часу на виконання необхідних процедур (громадські обговорення та прийняття рішень на сесіях сільських рад) залишилось зовсім мало – до 21 серпня, коли має відбутись позачергова сесія облради. Хоча Олександр Ревега запевняв присутніх, що він зможе і після цієї дати внести зміни до перспективного плану не через облраду, а через розпорядження губернатора, була б лише воля людей, але краще все ж поквапитись.
Наприкінці зустрічі прозвучали думки, що якби не війна Мазура, Лабунської, Ревеги та Самчика, то на Бердичівщині постала б могутня, економічно спроможна, інвестиційно приваблива, історично складена, географічно зручна громада, до якої б увійшло місто Бердичів та села Бердичівського району, як того і вимагала ідеологія територіальної реформи, а так нехай хоч щось зміниться, бо гірше вже бути не може.
Читайте також: Об’єднана Половецька громада незабаром може постати в Бердичівському районі