Звертаємося до всіх небайдужих людей: терміново потрібна фінансова допомога нашому земляку Віктору Саранчуку, воїну 26-ї артилерійської бригади, який отримав численні поранення і зараз перебуває на лікуванні у Київській міській клінічній лікарні №1.
Читайте нас на Telegram // Facebook // Підтримати РІО //
Воїнами не народжуються – ними стають у грізний для країни час, щоб захистити рідну землю від ворога. У мирному житті бердичівлянин Віктор Саранчук працював у сфері будівництва. Молодий чоловік – справжній майстер: за що б не взявся, все робив до ладу, якісно та вправно. До повномасштабного російського вторгнення в Україну проживав в м. Ірпінь. Окупанти зруйнували багатоповерхівку, де мешкав чоловік, і на початку березня 2022-го року Віктор був змушений евакуюватися. Повернувся у Бердичів, до батьків. І відразу пішов добровольцем до військкомату. Наприкінці місяця отримав повістку. Служив у 26-й артилерійській бригаді ім. генерал-хорунжого Романа Дашкевича. Весь час наполягав на відправці на фронт. «Будь-якої хвилини був готовий вирушити на фронт, – розповідає його мама, Тетяна Миколаївна Душко. – Заздалегідь склав усе необхідне».
В родині – четверо синів, троє дорослих та один школяр. Віктора рідні й друзі називають душею компанії: товариський, веселий і доброзичливий. У скрутну хвилину підтримає та підбадьорить жартівливим словом чи посмішкою.
Восени Віктора Саранчука відправили на передову на Донецькому напрямку. І 28-го грудня під час виконання бойового завдання недалеко від Бахмуту, в селі Богданівка, воїн отримав вибухові опіки та осколкові поранення: втрату кінцівок обох рук, черепно-мозкову травму, тяжкі ушкодження грудної клітки і ніг, перелом щелепи, розрив барабанних перетинок, осколкові поранення очей. Медбрат, земляк-бердичівлянин, вчасно надав воїну першу невідкладну допомогу. Спочатку його відправили до міста Дніпро, де прооперували очі, далі транспортували до Києва. У столиці, в міській клінічній лікарні №1, провели пластику пошкоджених тканин та дві операції на очах. Зір поки що не повернули, Віктор має проблеми зі слухом, попереду – наступні оперативні втручання, 36-річний чоловік мужньо і стійко переносить біль.
Лікарі докладають усіх зусиль і щодня борються за його здоров’я та життя. З Віктором постійно працюють двоє психологів. Його провідують та підтримують військовослужбовці з бригади. Поруч із пораненим бійцем весь час рідні і близькі, адже він зараз перебуває в безпорадному стані. Попри страждання Віктор не втрачає сили духу і намагається їх підтримувати. Днями, під час повітряної тривоги, згадує мама, Тетяна Миколаївна, жартував: «Не втікай до бомбосховища, як же я без тебе?» Лежачи на ліжку в палаті, розпитує матір про парк колишнього шкіроб’єднання, де поруч проживає його родина: чи облаштували там місце для дитячого відпочинку?
Коли Віктору ставлять крапельниці, його ненька дякує людям у білих халатах зі сльозами на очах, а медичні працівники відповідають: «Це ми маємо дякувати Вашому сину, всім захисникам за можливість жити й працювати…»
За життя й здоров’я Віктора моляться й хвилюються батьки, брати, близькі та знайомі, його бойові друзі, сусіди та всі, хто його знає…
Попереду – нові операції і тривалий період одужання. Відновлення буде непростим та довгим.
Допоможемо разом воїну-земляку, який, ризикуючи собою, захищав нашу країну, всіх нас від російського ворога. Важлива кожна гривня – поетапне лікування та придбання деяких дорогих препаратів потребують чималих коштів. Не залишайтеся байдужими, рідні Віктора Саранчука сподіваються на фінансову підтримку та уклінно просять допомоги.
Перерахувати кошти можна за реквізитами:
картка мами Віктора
ПриватБанк 4731219640332056 Душко Тетяна Миколаївна
картка мами Віктора
Монобанк 5375411202574781
(Душко Тетяна Миколаївна) на лікування сина Саранчука Віктора Олексійовича
Номер банку https://send.monobank.ua/jar/AGEnu72kRE
