Чим ще раз доведено, що Закони Паркінсона успішно працюють і в наш час, і в нашій країні, незважаючи на те, що були написані більш ніж півстоліття тому і зовсім в інших соціально-економічних умовах.
Зокрема під час проведення в середу засідання постійної депутатської комісії було блискуче підтверджено один з основних Законів великого британського теоретика, який був сформульований ним так: «Час, витрачений на обговорення проблеми, обернено пропорційний значенню цього питання».
При розгляді п’ятого питання порядку денного чергової сесії міської ради про надання коштів з міського бюджету для покриття різниці в тарифах комунальним теплоенерго і водоканалу в розмірі 1,4 і 3,5 мільйонів гривень лише трьох секунд вистачило депутатам, щоб проголосувати за його підтримку. Хоча саме це постійне дотування комунальних підприємств, яке виснажує місцевий бюджет, продовжує агонію деяких підприємств, порушує права половини мешканців міста, мало б детально і скурпульозно обговорюватись на засіданні саме профільної комісії, але…
Зате коли депутати підійшли до розгляду 23 питання і зрозуміли, що щось дуже швидко вони все підтримують, а треба ж показати і свою значимість та обізнаність, час немов зупинився в актовій залі виконкому.
Питання звучало так: «Про затвердження мінімальної вартості місячної оренди одного квадратного метра загальної площі нерухомого майна фізичних осіб у Бердичівській міській територіальній громаді на 2022 рік».
І в проекті рішення серед слів були й цифри, які мала б встановити міська рада:
– 10,64 грн з ПДВ – для некомерційної діяльності, у тому числі для проживання фізичних осіб (надання житла в найм);
– 35,48 грн з ПДВ – для виробничої діяльності;
– 31,92 грн з ПДВ – для іншої комерційної діяльності.
І ось ці цифри здались депутатам значно ближчими і зрозумілішими, ніж якісь міфічні мільйони, за які вони звично і без обговорень підіймають руки.
Тому вони затребували негайно підійти на комісію провідного спеціаліста з питань комунальної власності і потім довго, десь із півгодини, обговорювали, чи можуть депутати якось ці цифри змінити, адже вони завжди і всюди за те, щоб Бердичів ріс і розвивався, а раптом ці прийняті ними цифри будуть гальмувати цей розвиток і т.д., і т.п.
Перед написання цієї замітки я поцікавився в місцевій податковій інспекції, чи часто її спеціалістами використовуються ці показники, які напередодні так героїчно і пафосно обговорювали депутати міськради.
Там мені відповіли, що кожен рік бувають одиничні випадки, коли жителі міста за підсумками минулого року складають декларації, в яких вказують, що вони отримували дохід від здачі в оренду власної квартири і сплачують податок з цього доходу (і це при тому, що в деяких будинках нашого міста живе чи не половина квартирантів).
І теоретично, при перевірці таких декларацій, мали б звіряти цифри з показниками, прийнятими міською радою. Але фактично окремої звітності по таким деклараціям не ведеться, тож сказати, чи були хоч колись порушені ці показники, неможливо.
Замість якогось висновку у цій замітці хотілося б зробити пропозицію, щоб і нинішнім, і майбутнім депутатам проводили хоча б невеличке навчання не тільки про Закони України, але й про Закони Паркінсона, які, на відміну від перших, виконуються значно точніше.
