Відеотрансляція, яку вели із засідання комісії Житомирської обласної ради минулої п’ятниці бердичівські активісти, спонукала до більш детального висвітлення ситуації, пов’язаної з керівництвом цього закладу.
У засіданні постійної комісії з питань охорони здоров’я, соціального захисту населення та у справах ветеранів комісії взяли участь перший заступник голови обласної ради Сергій Крамаренко та заступник голови облдержадміністрації Ярослав Лагута. Там було розглянуто більше ніж 15 питань, більшість з них – кадрові, зокрема, про переукладення контракту з Віталієм Верцинським – директором Бердичівського геріатричного пансіонату Житомирської обласної ради. Адже, згідно із законодавством, за три місяці до закінчення контракту, керівники повинні подати свої заяви на продовження контракт, чи звільнення з посади.
І саме проти переукладання контракту з діючим директором пансіонату виступив на комісії Ігор Романський. Йому на допомогу прийшов на засідання Ілля Смичок, хоча він і не є членом цієї комісії та кілька бердичівських громадських активістів.
Як аргументи щодо непродовження контракту депутати-радикали привели такі: у закладі занедбали підсобне господарство, там виступав з агітацією народний депутат Павленко, директор говорить російською мовою, і йому, мовляв, і пенсії вистачить на прожиття, а дорогу потрібно дати молодим керівникам.
Після нервової дискусії члени комісії все ж проголосували за переукладання контракту з Віталієм Верцинським, хоча Тарас Собко пропонував провести новий конкурс, на який може подаватись і діючий директор. А пізніше Тарас Дмитрович порекомендував активістам, які мають відеодокази недостойної поведінки діючого директора, представити їх на засіданні регламентної комісії облради.
Щоб зрозуміти, чи є висунуті звинувачення адекватними, я ввечері того ж дня завітав до геріатричного пансіонату та поспілкувався з його керівництвом та постояльцями. За роки журналістської роботи не раз і не два доводилось тут бувати, і щоразу дивуватись чистоті і порядку в ошатних стінах закладу. Тай відгуків чимало доводилось чути про пансіонат та його директора, в більшості – позитивних. Сільські голови не раз дякували за співпрацю керівнику, знайомі розповідали, як він прихистив людей з важкою долею, та й самі «клієнти» закладу писали подяки в газету.
Тому і хотілось зрозуміти, чи стались там якісь кардинальні зміни, чи це ознаки закулісної боротьби щодо встановлення «своїх» людей на керівні посади в бердичівських закладах, які є у власності обласної ради. Адже, приклади, коли депутати-радикали, і зокрема Ігор Романський, брали участь у подібних кадрових питаннях вже були. Це і медичний коледж, і ПТУ № 12, і інші установи.
Віталій Васильович візиту журналіста не здивувався, бо й під час нашої розмови йому телефонували знайомі і запитували, що сталося. Щодо висунутих звинувачень він розповів таке. Дійсно, в пансіонаті раніше, як і в багатьох інших заводів і фабрик, було підсобне господарство. Це приміщення тваринницьких ферм та 11 гектарів орної землі. Спеціальної техніки для обробітку закладу ніколи не було, тому доводилось шукати чим засіяти і чим зібрати мізерний врожай. Використовувати господарство як об’єкт трудотерапії теж ніколи не виходило, адже більшість утриманців закладу є хворими або дуже старими людьми, та й законодавство забороняє більше двох годин на добу такої праці. Фактично воно приносило пансіонату лише збитки.
Відповідні доповіді не раз надавались вищому керівництву і, врешті-решт, за наказом обласного департаменту, у всіх шести інтернатних закладах підсобні господарства були закриті. Земля нині передана в спільне користування і приносить прибуток замість збитків, а ось орендарів на приміщення поки що не знайшли.
Щодо депутата Павленка, то він був у закладі лише один раз і ніякого права заборонити йому поспілкуватись з вихованцями адміністрація не мала. Так само виступали тут і ті депутати обласної ради, які нині хочуть звільнення керівництва.
Віталій Верцинський займає посаду керівника закладу вже 18 років, а в 2012 році йому було присвоєно звання заслуженого працівника соціальної сфери України.
Нині в пансіонаті, розрахованому на 250 мешканців, перебуває 173 утриманця, з яких 79 жінок і 95 чоловіків. Це жителі Бердичева, Бердичівського та інших районів Житомирської області, серед яких троє «афганців», двоє ліквідаторів на ЧАЕС, четверо репресованих, 11 ветеранів праці та 76 чоловіків і жінок найважчої категорії – ліжкохворих, тобто тих, за якими постійно потрібен найбільш ретельний догляд.
Щоб переконати журналіста у тому, що в закладі, як і раніше, панує чистота і порядок, Віталій Васильович запропонував самому обрати будь-яку частину закладу для оглядин. В кімнатах мешканці пансіонату живуть по одному або по два чоловіка, в багатьох кімнатах є телевізори та й в усіх холах теж.
Одягом, від білизни до зимових курток, всіх постояльців забезпечує заклад, хоча вони й можуть користуватись своїми речами, які привозять рідні чи близькі. А ось оголошення на прохідній, про яке я поставив запитання, свідчить про те, що заклад не потребує секонд-хенду чи одягу інших людей, іноді навіть померлих, який часто пропонують їх родичі чи інші благодійники.
Харчують тут чотири рази, включно з полуденником, на який ми саме потрапили. Не раз мені потрапляли на око закупівлі продуктів пансіонатом, які здійснюються через мережу «Прозоро», і жодного разу не виникало питань щодо підозрілих закупок. Більшість продуктів закупається безпосередньо у виробників, а не у посередників, як це роблять, наприклад, наші відділи освіти.
Бюджет закладу у 2019 році складає близько 15 мільйонів гривень, що цілком достатньо для забезпечення всіх потреб, хоча у великої частини персоналу мінімальна заробітна плата. Істотну допомогу складають і відрахування з пенсій пацієнтів у розмірі 75% на потреби закладу (згідно законодавства).
А ось міфи про те, що у постояльців відбирають квартири чи будинки, хоча й ходять тут постійно протягом останніх десятиліть, але є тільки міфами. У російському законодавстві дійсно є така норма, а в нашому – немає. В нас деякі спритні бабусі умудряються навіть істотно підзаробити на здаванні в оренду власних осель, поки вони живуть в пансіонаті.
Після прощання з керівником я ще поспілкувався з мешканцями закладу наодинці. Ось тут, здавалось, і викрилось закулісся інтернату, адже один з мешканців порівняв тутешнє життя з тюрмою. Мовляв, щоб вийти за територію закладу, потрібно брати спеціальний пропуск, а потім охороні пред’являти на обшук сумку з покупками. Але тут же сам співбесідник і сказав, що тільки так тут і можна досягнути порядку, бо якщо дати послаблення, то будуть тут і п’янки, і інші непорозуміння, адже, на жаль, неадекватних мешканців вистачає.
Зустрів я в інтернаті навіть свого колегу-журналіста, який є завсідником місцевої бібліотеки, залюбки читає книжки та газети і пише свої безкінечні репортажі. З короткого спілкування з ним стало зрозуміло, що якби тут дійсно був якийсь безлад, то про це, з його допомогою, знало б і керівництво аж до президента, і журналісти всеукраїнських, а, можливо, і закордонних ЗМІ.
Якщо ж у читачів нашої газети чи сайту є інша інформація щодо діяльності Бердичівського геріатричного пансіонату чи його керівника як позитивної, так і негативної, пишіть в коментарях на сайті чи у «Фейсбуці». До сесії обласної ради ще є час і, можливо, саме ваша інформація допоможе депутатам прийняти об’єктивне і правильне рішення.
P.S. В статті ми запросили читачів поділитись власною інформацією, але не перевірили, що з технічних причин на сайті відключився модуль коментарів. Та людей, які хотіли поділитись нею це не зупинило, і тому на електронну пошту газети прийшов такий лист:
«RE: …Якщо ж у читачів нашої газети чи сайту є інша інформація щодо діяльності Бердичівського геріатричного пансіонату чи його керівника як позитивної, так і негативної, пишіть в коментарях на сайті чи у «Фейсбуці» …
За джерелами агенства ОБС :
В листопаді минулого року підопічна жінка вийшла за територію пансіонату на прогулянку.
Гуляючи в посадці , що на захід від закладу, вона впала в траншею, вибратися з якої не змогла. Там її і виявили мисливці, що йшли на полювання.
Мертву.
Через ТРИ ДНІ.
Керівництво ніяких пошуків не організовувало. Обмежились лише заявою в поліцію.
Чи поніс хтось відповідальність за цю смерть ?
P.S. Помітив, що немає вікна для написання коментарів під статтями.
Чи для цього зараз потрібно реєструватися ?
# Часвідчасуписачкоментарів БРДЧВ»
