Це ще раз підтвердила сесія, яка відбулась в четвер в актовій залі будівлі за адресою м. Бердичів, вул. Соборна, 23. Назвати цю будівлю точніше дуже важко, адже юридично вона належить районній раді, а фактично більшість кабінетів займає райдержадміністрація та апарати новостворених об’єднаних громад.
У повному складі депутати районної ради не збирались тут вже давно, адже тим, кому потрібно добиратись в Бердичів з Ружина чи Андрушівки просто ігнорують ці потішні засідання, не маючи бажання витрачати час і гроші на безділля. Ось і цього разу з 42 двох депутатів зібрались 28, і це ще досить хороший кворум.
Щоб хоч якось додати солідності та потрібності, на початку цієї сесії провели урочисте привітання з трьома минулими святами: Днем волонтера, Днем захисника та Днем місцевого самоврядування. Грамоти від голови обласної ради та командира артилерійської бригади вручили тринадцяти волонтерам з Бердичева, Іванополя, Андрушівки, П’ятигірки та Гришковець. Щоправда не всі змогли прийти на «церемонію», але голова ради пообіцяв, що на сесії Андрушівської міської ради вручить грамоти тамтешнім волонтерам.
А коли дійшла черга до вручення грамот до Дня місцевого самоврядування, то їх отримали аж 19 депутатів, тобто, майже половина спискового складу ради. Наступного року буде просто з визначенням «лауреатів» – просто дати грамоти іншій половині.
Єдиним дійсно щирим моментом стало вшанування дружини і сина загиблого на Донбасі Павла Ящука. Сергій Адам’як сказав: «В чотирнадцятому році в цій самій залі стояла труна з тілом нашого побратима Павла Ящука. Тоді ми думали, що в країні все зміниться на краще. Але зараз явно бачу, що щось іде не так…»
При обговоренні порядку денного лише один раз виникло щось схоже на несподіванку. При підрахунку голосів за пропозицію Віталія Верещака прийняти звернення до керівників держави з вимогою відмінити введення в дію закону №5600 спочатку лічильна комісія оголосила, що питання включене до порядку денного. А вже через кілька хвилин, депутат Гаврилюк поставив під сумнів результати цього голосування, і питання врешті, виключили з розгляду.
А ось інші «питання» порядку денного якраз і підтверджують думку, винесену в заголовок статті. Адже, більшість з них аж ніяк не стосуються життя людей чи підприємств Бердичівського району, а стосуються лише самих депутатів ради, а точніше, її керівництва і апарату. Хоча в назві гордо звучать слова «Бюджет Бердичівського району», але насправді правильно було б писати «бюджет утримання апарату районної ради», адже жодного іншого рядка у видатках цього «бюджету» немає. Та й навіть на це утримання грошей (тих, що Верховна Рада «підкинула») вистачить лише на 9 місяців для апарата у 8 чоловік.
У своєму звіті Олександр Балянов підкреслював, що цей апарат чи не найменший в Україні, і чи не єдина рада, яка не має автомобіля та водія. Але все одно довгий перелік всього здійсненого головою районної ради за рік роботи не був переконливим. І не він в цьому винен.
Адже, сьогоднішні районні ради не мають ніяких повноважень, їх просто не потрібно було обирати після передачі майже всіх їхніх функцій територіальним громадам, і лише відсутність політичної волі у депутатів Верховної Ради (та їх «кураторів»), бажання «якось пропетляти» замість реальної адміністративної реформи залишило ці рудименти на політичному тілі держави.
До речі, не тільки районні ради не потрібні, так само не потрібні й районні державні адміністрації, які тільки дублюють функції обласних адміністрацій та функції місцевих (міських, селищних та сільських) рад. І витрачають на своє утримання вони в рази більше грошей. Так, штат Бердичівської РДА 125 чоловік, і хоча реально працює там зараз 103 чоловіка, але кошти при цьому аж ніяк не економляться, вони просто перерозподіляються між працюючими у вигляді премій та надбавок.
Та коли всі ці чиновники «працюють», вони ще не так споживають кошти, як після того, як звільняються. Яскравим прикладом цього було одне з вчорашніх рішень Бердичівської районної ради. Колишньому голові розформованої Ружинської районної ради Миколі Марущаку таки доведеться виплатити 280 тисяч гривень з бюджету тепер уже Бердичівської ради. Він пройшов суд першої інстанції, апеляцію, касацію і все таки довів, що чиновники колишніми не бувають…