Відшукати його було непросто навіть з огляду на те, що дверях десятків магазинів, стовпах і парканах були наклеєні жовті наліпки з його адресою.
Читайте нас на Telegram // Facebook // Підтримати РІО //
На всіх цих оголошеннях була зазначена адреса: площа Центральна,1. Велика гранітна дошка з такою адресою вже кілька років «прикрашає» будівлю Бердичівської міської ради, і логічно було б думати, що сама ПЛОЩА знаходиться перед цією будівлею. Тут ще недавно стояла сцена для вуличних концертів, тут організовують різноманітні бюджетні флешмоби, тож це місце якнайбільше підходить до слова «площа».
З іншого боку, сама будівля міськради теж має адресу площа Центральна,1. І стрілочки на жовтому фоні, в тому числі і безпосередньо під гранітною плитою вказували на вхідні двері до знайомої всім бердичівлянам будівлі. Але, рухаючись по цим стрілочкам і зайшовши до фойє виконкому лише там вдалось дізнатись, що новий «Пункт Незламності» розташовується не тут, а в дворі будівлі, тобто, з тильної її сторони. Але й у міськвиконкомі теж є вільні розетки, і бажаючі підзарядити свої телефони можуть тут це зробити. А що ж тоді робити в наметі, встановленому в дворі?
Вже без всяких стрілок я обійшов будівлю виконкому, і на затишній автостоянці під високими ялинами знайшов таки намет, який за чиїмось геніальним задумом мав бути місцем, де можна зігрітися, зарядити телефони і отримати доступ до інтернету.
Судячи з усього це один з тих наметів, про купівлю яких так довго дискутували на засіданні виконкому, і врешті-решт замість трьох наметів по 150 тисяч були вимушені купити два по 190 тисяч, а всередині стояла буржуйка виробництва нашого «Прогресу», яких місто закупило аж 27 штук.
Щоб його встановити намет довелось добряче пошкодити асфальтове покриття майданчика, але це ж дрібниці порівняно з метою його встановлення. А мета ця висока і пафосна – звітувати перед всією президентською вертикаллю, що їх шалена ідея вкорінилась і в Бердичеві. Напевно, саме тому першою прийшла перевірити на незламність цей намет голова районної президентської адміністрації Людмила Димидюк.
На відміну від намету під райадміністрацією, який встановили рятувальники ДСНС, тут немає ні піддонів на підлозі, ні теплової гармати, ні старлінку. Але інтернет тут є (я у цьому пересвідчився), питна вода є, чай теж. Та ні буржуйка, ні теплий чай не допомагають від холоду черговим по пункту від міськвиконкому, і після своїх трьох годин «незламності» вони біжать грітись у свої теплі кабінети. По графіку чергувань видно, що не оминуть цієї участі ні рядові співробітники, ні начальники відділів та управлінь. В будні дні чергування розписано від 8.30 до 17.30, а у вихідні – з 9.00 до 13.00.
Ні, якщо б в наметі було б людно, то було б і не так холодно, та оскільки черговий лише один, а в день, згідно з записом у зошиті забігає менше десяти чоловік, то й виходить, що ці чергування більш схожі на покарання, ніж на якусь осмислену діяльність.
Рятувальники ДСНС чергують в своєму наметі по двоє і цілодобово, але зрозумівши наскільки це марнотратно і безтолково, в інших своїх Пунктах Незламності, розвернутих на базі пожежних частин, зробили хитріше, зате логічніше. Поряд з великим жовтими пафосними плакатами вони повісили маленькі таблички, на яких написали, що пункт буде функціонувати лише тоді, коли у місті буде відсутня електроенергія більше ніж добу.
Описуючи цю ситуацію чомусь подумалось, що ми якихось десять-двадцять років тому здавалось назавжди затаврували совкові традиції виконувати навіть найдурніші забаганки влади, але як виявляється, вони ще дуже й дуже живучі…