Вчора на сесії бердичівської міської ради останнім питанням перед перервою став розгляд проєкту рішення про укладання договору оренди землі на новий строк з ТОВ «Галексан». Здавалося б, чисто технічне рішення, яких на кожній сесії приймається по кілька десятків, хоча могли б розглядати значно менше.
А все тому, що депутати бояться, як би чогось не вийшло, і укладають договори оренди на рік чи три роки, максимум на п’ять, а потім підприємцям чи іншим орендарям земельних ділянок знову збирати купу документів (і головне, не пропустити дату подачі нової заяви), щоб продовжити оренду на новий термін. Таку обережність ще якось можна зрозуміти, коли на ділянці стоїть тимчасова споруда або взагалі нічого немає, але коли там будується або вже розташований об’єкт нерухомості, то цілком логічно припустити, що там само ця будівля буде знаходитись і через десять і через двадцять років.
Ось і тут, на земельній ділянці по вулиці Житомирська, 11/4, ТОВ «Галексан» вже майже збудувало торговельний комплекс, і тому в заяві на продовження договору оренди землі вказало термін 10 років. Але ця каденція депутатів ще на початку своєї роботи між собою домовилась, що не буде нікому давати оренду більше ніж на 5 років. Тому й тут першою на голосування поставили пропозицію профільної комісії продовжити договір оренди лише на 5 років.
Та за цю пропозицію не вистачило голосів, бо було багато тих, хто проти чи утримався. Спочатку не було зрозумілим, а що ж не влаштовує депутатів, може вони були навпаки за термін 10 років? За другу пропозицію, висловлену прямо в залі (встановити термін нової оренди – 1 рік), проголосувало ще менше депутатів. І тоді в залі пролунали коментарі щодо того, що по цій земельній ділянці ідуть суди. Олексій Побережний сказав, що хоча суд першої інстанції не задовольнив позов прокуратури, але апеляція може його таки підтримати.
Віталій Березовенко зазначив, що порушень щодо терміну подання заяви ТОВ «Галексан» не допустив, тож міська рада мала б у місячний термін прийняти по ній рішення. А оскільки місячний термін минув, то фактично такий договір оренди було продовжено автоматично. Попутно він зауважив, що саме через несвоєчасне скликання сесій міськради таким чином порушуються права багатьох заявників, особливо з земельних питань.
У підсумку, третє голосування за рішення в цілому знову не набрало голосів, але, зважаючи на вище сказане, стверджувати, що таким чином депутати не продовжили договір оренди землі, навряд чи буде правильним.
Після сесії довелось детальніше поцікавитись обставинами судової справи, і саме там й виплив той абсурд, який винесено до заголовка статті. Хоча спочатку все ж варто було б згадати історію цієї ділянки і цього будівництва.
Довгі роки і навіть десятиліття бердичів’яни, що йшли до чи з м’ясного павільйону, могли споглядати кам’яну стіну між будівлею індпошиву та дитсадком. Під нею недільними днями збирались торговці кроликами, нутріями та голубами. Довгий час ніхто на неї не звертав уваги, але місце біля базару не може бути не цікавим.
Десь і колись колишній міський голова (а він такі місця по всьому місту знав дуже добре) пообіцяв його надати Олександру Балянову, який тоді тримав млин та пекарню. Але без конкурсу пусту земельну ділянку не міг надати навіть міський голова, тож, щоб спростити задачу в умовах конкурсу на оренду цієї земельної ділянки, забили умову: тут мають збудувати магазин для торгівлі хлібобулочними виробами.
Та на участь у конкурсі подав документи не тільки пекар, але й власник сусідньої будівлі колишнього ательє індпошиву Олександр Глейзер в особі ТОВ «Галексан». Конкурс був чесний, тож ТОВ «Галексан» стало його переможцем, уклало договір оренди землі, подало на містобудівну раду ескізний проєкт майбутнього магазину, отримало схвальний її висновок, отримало містобудівні умови, виготовило проєкт, подало відповідну декларацію і в 2020 році розпочало будівництво.
Так, війна звичайно ж, перебила багато планів, але потім будівництво потроху почало відновлюватись, як раптом його помітила Бердичівська окружна прокуратура (вони, напевно, теж знають усі ласі місця Бердичева).
В грудні 2023 року прокурори подали позов до Житомирського господарського суду з вимогою знести збудовану споруду та передати місту земельну ділянку в такому вигляді, як вона була раніше?!!
Мотивували свій позов такими твердженнями:
«- відсутністю згоди на забудову власника земельної ділянки — Бердичівської міської ради та відповідної укладеної між сторонами угоди;
– відсутністю погодження органу охорони культурної спадщини на проведення будівельних робіт;
– відсутністю рішення органу культурної спадщини про виключення земельної ділянки з кадастровим номером 1810400000:01:020:0271 зі складу зони охорони археологічного культурного шару;
– здійсненням на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети;
– відсутністю відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи».
А в якості одного з аргументів був приведений лист науково-дослідного інституту з цікавою фразою:
«Земельна ділянка по вул. Житомирській, 11/4 знаходиться в межах характерної відстані зорового сприйняття (500 м) об`єктів культурної спадщини — архітектурних домінант: пам`ятки архітектури національного значення — Кармелітський монастир, 16-18 ст. (пл. Соборна, 25); пам`ятки архітектури місцевого значення — Свято-Миколаївська церква, 1910 р. (вул. Вінницька, 9)».
Суд, розглянувши всі докази сторін, відмовив у задоволенні позову прокуратури. А бердичів’яни теж можуть зрозуміти абсурдність цих обвинувачень, адже магазин біля м’ясного павільйону аж ніяк не заважає споглядати їм наші архітектурні пам’ятки.
Кому перейшов дорогу Олександр Глейзер незрозуміло, але на сесії міської ради при розгляді цього питання депутат Юрій Ніколаєнко не менш ніж тричі повторив фразу: «Прокуратура захищає наші інтереси…».
