Це слідує з даних, оприлюднених нещодавно регіональним офісом реформ у Житомирській області.
Минулої п’ятниці відбувся он-лайн брифінг під назвою «Рік роботи громад Житомирщини», в якому взяли участь спеціалісти цього офісу, представники деяких громад та журналісти.
Я теж долучився до цього брифінгу та висказав свою точку зору і на децентралізацію в цілому, і на діяльність цього грантового офісу зокрема.
На жаль, гарно поставлена мета і гарно написана методика децентралізації почали змінюватись вже з самого початку її впровадження. Адже, згідно методики, центрами громад могли бути лише міста і великі селища, але кулуарні інтереси колишніх сільських голів та їх «політичних покровителей» наробили на карті області (й усієї країни) вінегрет із малих сільських громад, які відразу ж почали обростати новими посадами та новими чиновниками.
І хай би лише сюди попереходили чиновники з колишніх адміністрацій, так ні ж – штати нових районів знову почали заповнювати родичами, кумами і знайомими. У підсумку, чиновників стало чи не вдвічі більше, а основною «роботою» їхньою стала (хоча, і була раніше) участь у святах, поздоровлення один одного з нескінченними ювілеями і висвітлення всього цього на сторінках Фейсбуку.
Але сказане вище не стосується діяльності великих громад, в яких проживає багато людей, є реальний бізнес, які і потребують реальних адміністративних послуг. Так, з опублікованих на брифінгу слайдів видно, що найбільш спроможними у фінансовому плані є саме великі громади, сформовані на базі міст обласного значення.
Найбільшою витратною частиною всіх громад є фінансування освіти, але й тут видно, наскільки нерівномірними є витрати на навчання одного учня. Так, Бердичівська територіальна громада, яка включає в себе місто та два прилеглих села, витрачає на навчання одного учня в рік 15 тисяч 972 гривні, тоді як Стриївська ОТГ – цілих 44 тисячі 900 гривень. Недалеко від неї пішли і сусідні наші ОТГ: Семенівська – 37 тисяч, Швайківська – 34 тисячі, Райгородоцька – 31 тисяча. В Гришковецькій ОТГ цей показник становить 25 тисяч гривень.
Та ще цікавішими виявились інші показники фінансової діяльності громад Житомирщини. Ті з них, хто зібрали найбільше податків з доходів фізичних осіб (ПДФО), були змушені поділитись з держбюджетом (так звана реверсна дотація), який розподілив їх між «бідними» громадами (базова дотація). І виявилось, що таких «багатіїв» у нас аж восьмеро: Житомир, Оліївка, Ушомир, Новоград-Волинський, Чижівка, Квітневе, Андрушки та Іршанськ, у яких загалом «забрали» 197 мільйонів гривень. Але, якщо врахувати, що базової дотації (допомоги «бідним») надали на суму 422 мільйони, що означає, що в цілому Житомирська область була і є дотаційною.
Бердичів теж отримав майже 5 мільйонів базової дотації, так само отримала і Райгородоцька ОТГ. Швайківка отримала 3 мільйони, Семенівка не отримала нічого, а Гришківці – аж 11 мільйонів. І від такого розподілу стає незрозумілим, що краще робити. Нічого не робити і просити дотацію, чи боротись з неоформленою зайнятістю, отримувати більше ПДФО, половину якого доведеться віддати «дяді».
А стосовно Офісу реформ (організації, яка вчить жити українців за грантові кошти європейських партнерів) я сказав, що якби їх не було, то керівники громад та чиновники рангом понижче може б активніше питали, що треба і як робити у сусідів, а не в якихось радників та експертів. А то прірва у спілкуванні між чиновниками Бердичева та району, на жаль, не стала набагато меншою.
На цю репліку один з радників сказав, що вони теж заохочують громади тісніше спілкуватись на горизонтальному рівні. Так, нещодавно до них звернувся голова Швайківської ОТГ з проханням допомогти вирішити проблему із сміттям, а йому порадили звертатись у Бердичів…