У п’ятницю, 20 лютого, у річницю масових розстрілів на Майдані, городяни несли на Центральну площу квіти та свічки. Тут, схиливши голови у скорботі за загиблими, вони пригадали події зими 2014 року – “тієї, що нас змінила”.
Розпочалося усе після розгону мирної демонстрації студентів у Києві, котрі, на відміну від тогочасної злочинної влади, виступали за євроінтеграцію, у листопаді 2013 року. Після того, як за велінням чиновників, силовики по-звірячому побили та розігнали студентів, терпець українців урвався. Люди повстали. День у день на Майдан Незалежності приходили нові борці за справедливість. Врешті, екс-президент і його поплічники вирішити «заспокоїти» народ радикальним методом. Саме тоді пролунали перші постріли і пролилася перша кров. Однак, на їх подив, люди не злякались і, незважаючи ні на що, стали в оборону. Зрозумівши, що українці не відступлять, Янукович та його “сім’я” просто втекли. Такий поворот подій став нашою першою великою перемогою… Але, на жаль, постріли не припинилися і на вівтар правди та честі, свободи та незламності духу свої життя поклали вони – Герої Небесної Сотні.
Бердичівляни, що зібралися на молебень, певні: ці люди заслуговують на те, щоб пам’ять про них жила у віках. Вони мужньо боролись і гинули не за власні інтереси, а за майбутнє України. Кожен із них хотів лише одного – радіти життю під мирним небом на рідній землі. Однак, не судилося…
Вшанувавши загиблих хвилиною мовчання, під звуки української народної пісні “Плине кача”, яка стала реквіємом-прощанням за загиблими під час Революції Гідності, до оновленого меморіалу Героїв Майдану та загиблих у ході антитерористичної операції бердичівлян несли квіти та лампадки ледь не всі присутні на площі: представники влади, громадські активісти, прості городяни і молодь.
Після того, як усі свічки запалали, розпочався молебень. Участь у ньому узяли священики різних конфесій Бердичева. Кожен із них звернувся до присутніх із закликом сподіватися на Бога та Його милість. А ще – молитися: за загиблих, за тих, хто захищає нас на Сході, за Україну, мир і спокій на рідній землі, за Європейські країни та, навіть, державу-агресора. Словом, за весь світ, за усіх і кожного. Щиро, від душі.
Будь ласка, скажіть мені що це випадково… Випадково, правда… Дошка Героїв та хустинки зверху перевернутого догори дригом Державного прапора… Випадково ж, правда
Так, думаю що випадково. Якби ні, тоді і всі прапори були б перевернуті. Судячи з фото з ними все правильно.