Він був одним з тих Героїв, які 29 травня дали останній бій вдесятеро переважаючим ворогам під Куп’янськом.
Андрій Чеверда
Як і його побратимів, лише сьогодні його тіло привезли на рідну Бердичівщину і сотні жителів Бердичева та Гришковець провели його в останню путь.
Вже вкотре сьогодні можна було переконатись, що адміністративний поділ сьогоднішніх громад не відображає реального стану економіки та життя людей.
Андрій Чеверда народився в Бердичівському роддомі, ходив у бердичівську шосту школу, жив за кілька хат від території міста, але офіційно вважався жителем Гришковець. Багатодітна родина в якій він зростав жила по вулиці Березневій (колишня Будьонного) небагато але дружно. Андрій мав старшого брата та трьох молодших сестер.
З дитинства малий Андрійко любив щось майструвати і будувати, тож його вибір після дев’ятого класу продовжити навчання в будівельному ліцеї був зрозумілим і правильним.
Строкову службу він проходив в морській піхоті, знаменитій 56 бригаді та не менш знаменитому 501 батальйоні, який в 2014 році в повному складі вийшов з Криму та залишився в лавах ЗСУ. Ця бригада брала участь у визволенні Маріуполя в 2014 а потім боронила його в 2022. Після строкової служби уклав контракт ще на три роки, але потім все ж звільнився, та згадав свою будівельну спеціальність.
Андрій не працював у якійсь сталій організації чи бригаді, але його майстерність муляра, штукатура та лицювальника завжди потребувалась у рідному місті та селищі. Ось і сьогодні попрощатись з ним прийшли десятки його замовників та тих, кому він допомагав.
Після 24 лютого він рвався попасти в свою бригаду, але буквально на третій день Маріуполь вже був оточений, і почались місяці його героїчної оборони. Тому й пішов Андрій Чеверда до територіальної оборони, де невдовзі отримав нових друзів і побратимів.
Відспівали загиблого в церкві ПЦУ по вулиці Вінницькій, 71, з якої тіло Героя привезли до рідної домівки. І якщо в церкві було порівняно небагато людей, то на вулиці Березневій сьогодні зібрались чи не пів Карніловки та половина Гришковець. Біля шостої школи учні та вчителі зробили живий коридор, та й більшість вулиці Житниченка вийшли з своїх осель і на колінах і зустрічали і проводжали безстрашного воїна.
Колона автівок, яка супроводжувала автобус з тілом до Дмитровецького кладовища була такою великою, що ледве розмістилась на вузьких вулицях Гришковець, і тому до кладовища люди знову йшли пішки.
На траурному мітингу виступила селищна голова Ірена Лісова та один з побратимів Андрія по службі в морській піхоті, які приїхали провести його в останню путь. Знову тут звучав салют і Гімн України і четверта могила під жовто-блакитним стягом постала на околиці кладовища.
