Інформацію про цю зустріч поширили по всім сільським радам району, тому до великої зали райдержадміністрації зібралось чимало бажаючих поспілкуватись з депутатом. Олександр Васильович зробив дуже правильно, розпочавши зустріч не з власного виступу, а одразу з питань присутніх у залі. Адже часто-густо в таких засіданнях власна презентація досягнень чиновника чи виборного посадовця затягується настільки, що в людей пропадає всяке бажання ставити питання чи дискутувати.
Хоча деякі питання, наприклад, голови асоціації рибоводів Ігоря Бакановського, теж більше нагадували виступ, але присутні погоджувались з його твердженнями і, навіть, аплодували за різкість та прямоту.
Народний депутат одразу включився у вирішення проблеми з відновленням роботи шкільних автобусів та пообіцяв докласти зусиль для зміни тендерного законодавства, зокрема, щоб тендерних процедур потребували закупівлі починаючи не з 100 тисяч гривень, а хоча б з мільйона. А що стосується сільських пасажирських перевезень, то графіки руху він закликав узгоджувати сільських голів з громадами сіл. Тобто, вирішувати, які маршрути скорочувати, а які залишати.
На репліку сільського голови Скраглівки про те, що якщо автопарку невигідно, то нехай звільняє маршрути, тому що в черзі стоять інші перевізники, які готові возити людей, Олександр Ревега не заперечив, але зауважив, що все повинно бути згідно закону – медогляд, техогляд і т.д.
Інші сільські голови у своїх запитаннях-виступах доносили до нашого законодавця тези про те, що широко анонсована децентралізація влади, поки що, виглядає як велика мильна булька. Податки, які стабільно наповнювали сільський бюджет, в цьому році забрали, а нові придумали такі, що ще невідомо чи їх хто сплатить. І головне – поки сільради не будуть мати повноважень на розпорядження СВОЇМИ землями за межами населеного пункту, а зовсім по-доброму, ще й лісами, то ніякої децентралізації і відповідальності за соціальну сферу в селах не буде.
Чи не кільканадцять разів Олександр Васильович повторив про те, що всі питання і пропозиції потрібно оформляти в письмовому вигляді і передавати їх помічникам-консультантам, для більшої впевненості, що вони не будуть забуті. На що Світлана Барановська ледь не кричала про те, що вісім років вона, як голова асоціації сільських голів Бердичівського району, писала в усі усюди папери і, знову писати?.. «Соболєву – ганьба, Івченку – слава», – проголосила вона, і попросила нашого депутата, який увійшов до фракції Блоку Петра Порошенка, передати цю думку до свого однофракційця Соболєва. (Це саме ті депутати, які побились у парламенті за земельні повноваження сільських громад – ред.)
Хажинський сільський голова розповіла про те, що, згідно існуючого законодавства, в селі не можна розширити межі кладовища, і людей немає де хоронити. Депутат районної ради, а нині мобілізований Андрій Дідур, попросив донести до Президента і Прем’єра те, що наша військова техніка стоїть, а її ніхто не ремонтує. Про те, що офіцерам вигідно, щоб АТО тривала чим довше, бо вони отримують подвійну платню і позачергові звання, а мобілізованих оформляють на найнижчі посади, хоча реально іноді вони командують цілими підрозділами. Осиківський голова підняв проблему експертизи проектної документації, яка здорожчує будь-які роботи, навіть реконструкцію електроосвітлення. Та ще чимало питань і пропозицій прозвучало на зустрічі.
Одним словом, почув на цій зустрічі народний депутат багато цікавого і нагального. Пообіцяв, як годиться, всі проблеми озвучити в потрібних місцях і, по можливості, вирішити. Тим, хто хоче особисто вирішити будь-яку власну чи громадську проблему, пообіцяв завести в Києві до будь-якого кабінету будь-якого міністерства і відомства. Хоча, напевно, найкращим результатом роботи народного обранця нині могла б стати інформація про те, що він добився закриття якогось відомства, департаменту чи служби. Адже кожен з сотень тисяч чиновників, по-перше, не виробляє ніякого продукту, і, по-друге – заважає це робити суб’єктам реальної економіки.
Хотілося б закінчити статтю словами «Сподіваємось, що тепер все зміниться», але такого сподівання, на жаль, вже немає.
