Кожна людина, кожний українець, згідно закону, має право отримати інформацію, що її цікавить або необхідна для роботи. Це та інформація, що створюється в процесі виконання представниками органів влади своїх безпосередніх обов’язків, в процесів виконання функцій державними органами та органами місцевого самоврядування.
І якщо одна інформація знаходиться у вільному доступі для людей і її запросто можна прочитати в газетах чи інтернет-виданнях, то для отримання іншої, публічної інформації, що є у закритому доступі, зазвичай потрібно відправляти запити.
Розпорядники інформації повинні надавати тим, хто подав такий запит, відповідь, якщо це інформація, не заборонена для оприлюднення Законом «Про доступ до публічної інформації», протягом п’яти робочих днів з моменту затвердження документу. В окремих випадках, прописаних у Законі, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту. А якщо інформація велика і потребує опрацювання великої кількості даних, то розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження.
Згідно Закону, якщо відповідь на запит є не більшою, ніж 10 друкованих сторінок, і це задовольняє особу, що подала такий запит, то така інформація є безкоштовною. Якщо ж даний запит передбачає виготовлення документів обсягом більше 10 друкованих аркушів, то запитувач зобов’язаний оплатити витрати за друк.
Раніше таке задоволення для бердичівлян, котрі бажали отримати необхідну інформацію, коштувало 26 копійок за один друкований аркуш формату А4. Проте у зв’язку з підвищенням тарифів на світло та і взагалі у зв’язку з тим, що це ціна доволі-таки невелика за нинішніх умов, на засіданні виконавчого комітету було вирішено підняти цю суму. Проте обговорення даного питання викликало бурю емоцій та різні погляди і думки.
Спочатку звучав варіант 57 копійок за один аркуш. Але коли навели приклад вартості цієї послуги на рівні Житомира – 1 гривня 20 копійок, а далі вказали, що на рівні держави береться сума, що становить 1% від мінімальної заробітної плати – 1 гривня 45 копійок, всі зрозуміли, що півгривні (навіть трішки більше) є недоречними. Далі запропонували встановити оплату у розмірі однієї гривні, що, в принципі, і було узгоджено та затверджено, але і це викликало невдоволення деяких членів виконавчого комітету. Зокрема начальник фінансового управління Алла Пацата та підприємець Олександр Нехворовський вважають, що з запитувачів варто брати оплату по повній, адже це люди точно не з бідних, а для надання відповідей витрачається папір та фарба, котрі, до речі, нині подорожчали, і світло, що коштує теж не мало, та й апаратура може з ладу вийти. А взагалі, як зазначила Алла Пацата, навіщо займатися роздрукуванням інформації, якщо її можна прочитати в електронному варіанті, а кому потрібно, той може на власній оргтехніці роздрукувати. Коментувала вона це тим, що відповідальні за надання інформації особи витрачають на це свій робочий час, а то і взагалі післяробочий. Але тут багато хто не підтримав її думки, мовляв є Закон, є прописані правила, є обов’язки відповідних органів надавати інформацію у друкованому вигляді.
Крім того, раніше не вівся ніякий облік витрат на друкування запитів, їх друкували, а грошей не рахували. Тепер же ж, після встановлення нового тарифу, було вирішено підраховувати суму, котра витрачається на друк, аби розуміти, чи є виправданою нова ціна і чи не потрібно її піднімати. А вдень, як зазначили члени виконкому, може надходити по 10-15 запитів.
Як би там не було, а переважна більшість вважає обґрунтованим підняття ціни на роздруківку інформації. Більше того, прозвучала думка, що відтепер бердичівляни перестануть робити запити «обо всём, да ни о чём», будуть вибирати конкретні факти, а не весь масив.
