В п’ятницю на нараду до Бердичівської райдержадміністрації зібрались всі 30 сільських та селищних голів району. В такому повному складі вони вже давно не збирались разом. Хоча їх досить часто скликають до будівлі за адресою площа Соборна 23, але завжди в когось знаходяться більш важливі справи, і ті численні, і часто непотрібні, зібрання сільські голови по черзі ігнорують.
Але цього разу проігнорувати порядок денний наради ніхто з них не захотів, більше того, разом з головами приїхали бухгалтери сільрад або секретарі чи землевпорядники. Адже, темою зборів стали питання «бюджетної децентралізації», тобто змін до бюджетного і податкового законодавства, які були прийняті разом з бюджетом України на 2015 рік.
Слова «бюджетна децентралізація» я недарма взяв у лапки. По-перше: це цитата, яку часто останніми днями любили повторювати українські урядовці, а цитати, як відомо, записуються саме так, а по-друге: в лапки часто беруться твердження, які не відповідають своєму значенню, і це швидко зрозуміли прибувші на нараду сільські голови. Адже, після докладних роз’яснень бюджетних новацій, зроблених начальником районного управління фінансів, стало зрозуміло, що ніякою децентралізацією, і ніякими поліпшеннями сільських бюджетів і не пахне.
Головною зміною стало те, що в сільрад відібрали джерело, яке стабільно наповнювало більшу частину сільських бюджетів – податок з доходів фізичних осіб (ПДФО), натомість дали нові податки (5%-ий акциз на горілку, тютюн і бензин та податок на нерухомість), з яких ще невідомо коли і невідомо скільки, прийдуть реальні гроші. Ставки інших податків (екологічний, земельний, єдиний) майже не змінились, але вони аж ніяк не зможуть перекрити найнагальніших потреб сільських громад.
Найбільше обурило сільських голів те, що бюджетний рік вже розпочався, працівники сільрад, дитсадків, клубів і бібліотек через кілька днів вже мають отримувати аванс, а де його брати до цього часу невідомо.
Після того, як сільські голови трохи «виговорились», начальник фінуправління заспокоїла їх, розповівши, що на перехідний 2015 рік законодавці дали можливість частково зняти напругу, переклавши фінансування сільських клубів, бібліотек та дитсадків на районний бюджет. Адже той самий ПДФО, який забрали у сіл, передали районним бюджетам, але для цього потрібно юридично передати на баланс району і самі об’єкти, тобто будівлі. І саме на цій нараді сільським головам потрібно визначитись: або вони передають сільські об’єкти соціальної сфери району, і той, відповідно ними опікується, або залишають собі, і з своїх нових куцих бюджетів думають про їх утримання.
І знову розгорілись пристрасті у виступах сільських очільників. Одні кричали: «Нікому і нізащо не віддамо те, що з такими зусиллями утримувалось і ремонтувалось,нам люди цього ніколи не простять…». Натомість інші, не менш емоційно, закликали: «Віддамо все в район, і нехай вони думають де зарплати брати працівникам культури, не будемо своїми руками людей лишати шматка хліба…».
Голосування теж не принесло ніяких результатів. Думки розділились майже порівну, а лічити точніше ніхто не забажав.
Ясність спробував внести юрист Бердичівської Самооборони, але з його плутаних пояснень присутні лише зрозуміли, що Бердичівська Самооборона брала участь в обговоренні цих новацій на самих верхніх рівнях, в урядових колах, і там обіцяють, що згодом буде все в порядку…
Більше питань, ніж відповідей лишилось і після виступу заступника начальника податкової інспекції. Він зачитав витяг зі зміненого кодексу, згідно з яким до оподаткованої площі нерухомості належать і хліви з сараями та інші присадибні споруди, але де брати інформацію про площу таких об’єктів залишилось незрозумілим.
Підсумком наради стала настанова бухгалтерам сільських рад і сільським головам якнайшвидше приступити до формування і прийняття сільських бюджетів (для цього не потрібно чекати ні районного, не обласного бюджету) та побажання самостійно вчити нові законодавчі новації.
Потрібно віддати належне працівникам податкової інспекції, які додатково виступили з роз’ясненнями новацій у земельному податку, а також, найголовніше, підготували електронні примірники рішень сільських рад по впровадженню нових податків, які теж потрібно надтерміново прийняти.
Ніхто не хотів вголос про це на нараді говорити, але в повітрі «носилась думка» про те, що, про всяк випадок, сільським головам потрібно ще й терміново попередити всіх сільських працівників про можливе скорочення внаслідок реорганізації чи реформування. Адже, раніше чи пізніше це робити прийдеться, але тоді знову доведеться чекати два місяці до їх звільнення. Вже розходячись, деякі сільські голови між собою про це почали радитись.
У рік, в якому відбуватимуться місцеві вибори, їм дуже не хотілося б робити непопулярні кроки, але й тягнути у нинішньому вигляді атавізми і рудименти радянської епохи у вигляді сільських бібліотек і клубів стане для них надважким завданням. За нормальних умов, саме в селі було б можливим переламати давню монополію держави на освітні і культурні послуги. Якби гроші, які виділялись і виділятимуться у вигляді освітньої субсидії, йшли не на утримання закладів, а, безпосередньо, надавачам послуг, тоді вже б давно були і в місті, і в селі і приватні дитсадки, і приватні вчителі, а, можливо, і нормальні артисти, які заробляють своєю творчістю, а не належністю до бюджетної установи.