Матеріали до цієї статті вже місяць як почали збиратись на робочому столі, але вони не пояснюють, напевно, і чверть проблеми, якої стосуються. Але, як показує практика, щоб якусь проблему вирішити, потрібно, як мінімум, почати про неї говорити.
Читайте нас на Telegram // Facebook // Підтримати РІО //
Вже на кількох останніх засіданнях адмінкомісії багато (до десятка) протоколів розглядалось саме за порушення правил благоустрою під час торгівлі в невизначених місцях. І, як правило, таким порушникам призначають штраф.
Крім муніципальної інспекції, яка складає такі протоколи, з вуличною торгівлею «борються» і поліціанти, у яких в арсеналі є дві статті Адміністративного Кодексу:
Стаття 160. Торгівля з рук у невстановлених місцях
Торгівля в містах з рук на вулицях, площах, у дворах, під’їздах, скверах та в інших невстановлених місцях – тягне за собою накладення штрафу від одного до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією предметів торгівлі або без такої.
Торгівля з рук у невстановлених місцях промисловими товарами – тягне за собою накладення штрафу від шести до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією предметів торгівлі.
Стаття 164. Провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб’єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом, тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва і сировини чи без такої.
І інколи поліцейські «виймають» зі свого арсеналу ці статті та пишуть по ним протоколи. Так, місяць тому керівник бердичівських дільничних розповідав журналісту, що з початку року вони склали 26 протоколів по 164 статті та 6 протоколів по 160. Це значно більше ніж в Звягелі, де за цей же період склали лише 17 протоколів, але менше ніж в Житомирі, де їх було складено 47. Але тут же поліцейський поскаржився, що суд часто відпускає таких порушників без реального покарання.
Перевіривши практику бердичівського суду по 164 статті, дійсно, виявилось, що більшість таких порушень залишаються без покарання. Так, в липні 2023 року в суді розглянули 17 таких справ. Суддя Базюк залишив без покарання 11 порушників, суддя Яковлєв – трьох, а суддя Хоцька один протокол залишила без розгляду, а по одному таки наклала реальний штраф на порушницю, яка торгувала самогоном.
Для роз’яснень я звернувся до голови суду і почув від нього чимало цікавого. Більшість протоколів було відхилено через те, що поліцейські не надали підтверджень того, що людина торгувала систематично, тобто більше трьох разів на рік. Мовляв, поліцейські знають про необхідність таких доказів, але вперто їх не збирають і не передають. Такими доказами може бути свідчення тих, хто купував щось, чи відеозапис, зроблений кілька днів підряд, чи інші підтвердження систематичності заняття торгівлею. Люди зазвичай кажуть, що робили це перший раз, і саме завтра збирались оформити всі папери.
З почутого від правоохоронців та того, що ми бачимо на вулицях навколо наших базарів можна зрозуміти, що побороти вуличну торгівлю ще нікому не вдавалось, але чи пробували її організувати?
Такі приклади дійсно були в досить недавній історії нашого міста. В кінці дев’яностих на пероні вокзалу приїжджі з навколишніх сіл селяни торгували практично всім підряд, але кілька днів «роботи» – і всі вони перейшли до нового ринку, який там організувало ТОВ «Бердичів».
Ситуацію на центральному ринку теж хотіли організувати, відкривши новий ринок на Інтендантському, але підприємці не погодились покинути насиджені місця, та й мер врешті-решт дав слабинку і побоявся заїдатись з такою кількістю виборців.
Так і залишились на два десятиліття невирішеними проблеми вуличної торгівлі біля районної автостанції, на вулицях і тротуарах біля базару та ще в кількох місцях по місту. Тільки заходила мова про якесь впорядкування в Бердичеві кричали не чіпайте бабусь, хай вони заробляють собі копійку до пенсії. Але відокремити бабусь, які дійсно продають якусь городину від неоформлених підприємців, які роками перепродують фермерську чи промислову продукцію так ніхто і ніколи на брався.
І саме зараз, коли перед містом реально маячить скорочення бюджетних надходжень в наступному році, можна було б про це подумати. Я вважаю, що універсальною мірою, яка може розмежувати безкоштовну торгівлю і необхідність оплачувати місту компенсацію за прибирання чи благоустрій міг би бути квадратний метр.
Тобто, дозволити людям торгувати на вулицях поза ринками (тим більше, що ринковий збір, який ішов раніше в бюджет вже давно відмінили), але займати площу до одного квадратного метра – безкоштовно, а за кожен послідуючий платити певну суму.
Таке рішення може прийняти міська рада за аналогією, як нещодавно прийняли положення про плату за вуличні автомати з продажу води. І люди були б впевнені у законності своїх дій, і поліціянтам не довелось би відвертати очі, коли вони проходять повз прилавки на тротуарі.
За допомогою простих програмних рішень можна було б організувати, щоб плату за торгівлю не збирали готівкою, а вона надходила на відповідні рахунки заздалегідь. Так само можна було б і перевіряти стан оплати.
Але хто це має перевіряти? Ось тут і могла б проявити себе муніципальна інспекція, яку слід так переформатувати, що вона, як і в інших містах, могла б контролювати і платне паркування автомобілів, яке вже давно потрібно запровадити в Бердичеві, і вуличну торгівлю.
Поки що це тільки роздуми, але коли бюджету дійсно буде катастрофічно не вистачати коштів, до них можна буде повернутись та зробити їх реальністю.