Приводом для написання цієї замітки стали два судових розгляди, які були заплановані на сьогодні у Бердичівському суді. Обидва мав розглядати призначений у липні цього року суддя Сергій Мороко, і в обох йдеться про порушення правил використання об’єктів тваринного світу.
На жаль, ці розгляди сьогодні не відбулись, як і інші заплановані у цього судді засідання, так як він взяв відпустку. В суді вдалось дізнатись лише, що справи стосуються незаконного продажу риби.
Щоб дізнатись більше про порушення такого характеру довелось поспілкуватись на центральному ринку і з дільничним поліцейським, і безпосередньо з продавцями живої риби. Тих, що торгують на території ринку сьогодні не було (мабуть у них теж продовжилась святкова відпустка), а ті, що торгують поза межами ринку вже були на свої «робочих» місцях.
Як розповів дільничний, саме на них час від часу складають адміністративні протоколи представники Житомирського управління державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм. Хоча, на його думку, значно важливіше було б вистежувати саме тих, хто незаконно виловлює рибу чи оптовими партіями розвозить її ринками області.
Продавці спілкувались з журналістом неоохоче, сказали, що документи на рибу в них є (хоча і не показали їх), і сказали, що штрафують їх більше за торгівлю в невизначених місцях, а не за продаж риби. Були навіть випадки, коли разом зі складанням протоколу в них конфісковували рибу.
Оскільки на судовому розгляді з цього приводу побувати не вдалось, то довелось переглянути інші аналогічні рішення. Таких у Реєстрі виявилось близько десятка, розглянутих у 2024 році. Їх розглядали різні судді, і рішення їх виявились теж різними. Фабула всіх них абсолютна однакова: житомирські інспектори складають протоколи на центральному ринку Бердичева про продаж 1-3 кілограм карасів.
Так, на початку року п’ять аналогічних протоколів розглянув суддя Базюк, і в кожному з них визнавав продавчинь риби винуватими, але за малозначністю вчиненого правопорушення обмежувався лише усним зауваженням. Але у квітні, за продаж 2 кілограм коропу він закрив провадження у зв’язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
У травні два протоколи про продаж риби (теж по 2 кілограми) розглядав суддя Яковлев, і теж закрив їх, спираючись на те, що у статті 63 Закону «Про тваринний світ» серед переліку порушень не входить продаж об`єктів тваринного світу без документів, що підтверджують законність їх придбання та сертифікату якості (а саме на цьому базуються всі подібні протоколи рибної інспекції).
У серпні подібний протокол попав на розгляд до судді Мороко, і можливо, тому, що тут було вказано продаж 5 кілограмів карася, а можливо, тому, що цей суддя по іншому трактує норми законодавства, але саме він вперше в 2024 році виписав на порушницю штраф у 510 гривень.
В листопаді і грудні два аналогічних протоколи (2 кг і 1 кг карася) розглядав знову суддя Базюк. І знову він визнав порушниць винуватими але обмежився усним зауваженням.
Питань до цього процесу «захисту тваринного світу» після прочитання усіх рішень виникло чимало. І чому інспектор вказують лише 1-3 кілограма риби, хоча зрозуміло, що у торговців, завжди на прилавку (точніше, на землі в кількох лотках) її значно більше. І чому судді по різному трактують одну й ту ж статтю закону, і ще багато супутніх.
Зрозумілим є лише одне – що весь цей кругообіг інспекторських перевірок, протоколів, судових розглядів і рішень, ні на охорону тваринного світу, ні на незаконний продаж риби абсолютно не впливає. А лише зайвий раз доводить, що наші закони та їх “придумувачі” існують в одній реальності, а ті, на кого вони мають бути направлені – зовсім в іншій.
