Звичайно ж, не тільки бердичівських, але зараз мова саме про них.
Читайте нас на Telegram // Facebook // Підтримати РІО //
Завтра відбудеться сесія міської ради, на якій будуть додатково перерозподіляти майже 200 мільйонів гривень, що залишились в бюджеті з минулого року. І частину цих коштів мають направити на закінчення ремонтів об’єктів, які б мали бути зроблені за кошти державного, а не міського бюджетів.
Так, 1,8 мільйона – на закінчення ремонту першої школи, 18 мільйонів – на будівлю і сквер ЦПО імені Разумкова і 38 мільйонів – на завершення ремонту басейну. Все це об’єкти, на яких висіли величезні плакати президентського «Великого будівництва», і на яких піарились мер, голова ОДА та народні депутати провладної фракції.
Тепер депутатів міської ради ставлять перед вибором: або ви даєте гроші на добудову з міського бюджету, або всі ці розпочаті ремонти так і будуть стояти незавершеними ще роки.
Парадокс в тому, що ніхто не питав депутатів перед тим, як ці ремонти розпочинались чи збільшувались у вартості. І, взагалі, чи доцільно робити саме їх, а не інші більш нагальні об’єкти міста.
Першу школу вибрали тому, що там вчився нинішній депутат Богдан Кицак, який і пообіцяв пролобіювати виділення державних коштів на її ремонт. І сказати, що термомодернізація однієї школи сильно вплинула на економію енергоносіїв в цілому по галузі освіти навряд чи можна. Наскільки естетичніше стала виглядати будівля з новим парканом, за який не пускають батьків та новим подвір’ям, схожим на армійський плац – теж питання досить дискусійне.
Будівля ЦПО (колишня міська дума Бердичева) тільки нещодавно була відремонтована (поміняли дах, вікна, зробили власними силами косметичний ремонт кімнат і коридорів), і тут приїхав в гості Разумков. Міський голова просив його допомогти з коштами на реконструкцію скверу, але після його ствердної обіцянки дати на це і ще на щось гроші з держбюджету, очі в деяких політиків загорілись, мовляв, якщо дають гроші, давайте знову все по-новому ремонтувати. Що маємо на зараз: сквер вирубаний, внутрішні роботи не дороблені, потрібно ще грошей і грошей.
Басейн – історія така сама. Тільки зробили більш-менш нормальний ремонт, як хтось видивився, що в держбюджеті заклали гроші саме на ремонт басейнів. Знову засліпило очі, і знову почали розбирати те, що було, аби тільки «освоїти» нові мільйони.
Така ж участь мала чекати і спортзал (колишнього заводу «Прогрес»), на який грозились виділити 60 мільйонів, і стадіону, і спортивного ліцею, на який взагалі обіцяли чи не півмільярда гривень. Добре, хоч тут не встигли все розвалити і все перекопати.
І ось на видноколі знову дехто побачив чергові сотні мільйонів, які можна «освоїти» в Бердичеві. У державну чи міжнародні програми, пов’язані з екологією хочуть «впихнути» добудову комунальних очисних споруд десь на 500 мільйонів, для чого вже на завтрашній сесії планують виділити 3,5 мільйони гривень на проектно-кошторисну документацію.
Виділення таких коштів у воєнний чи післявоєнний час на територію, яка, на щастя, не зазнала руйнувань, виглядає досить примарним, але знову в очах миготять нулі з одиницями. Директор водоканалу вже бачить, як він підписує кошториси з стомільйонними сумами, мер бачить, як він б’є себе в груди, що він за екологію (а, якщо пощастить, то й перерізає стрічку), депутат розказує виборцям, що велике будівництво продовжується незважаючи ні на що…
А в той же час в місті сотні проблем, які можна і треба вирішувати не сотнями мільйонів, а тисячами чи десятками тисяч гривень, якщо не думати про відкати. Ремонт шкільних укриттів власними силами освіти – гарний тому приклад.
Нещодавній ремонт каналізаційного колектору силами водоканалу та завдяки новій техніці показав, що порівняно незначні фінансові вливання можуть ефективно використовуватись. І якби так само власними силами свого часу розпочали ремонт водопровідних мереж, а не чекали вже більше п’яти років мільйонів від НЕФКО, то вже б їх частина була замінена на сучасні, а цьогорічне перевиконання бюджету було б використано найефективніше.
Так, депутатам завтра потрібно буде зробити непростий вибір, але нехай він стане уроком на майбутнє. Великі гроші не мають засліплювати очі, і не потрібно в гонитві за ними пропускати існуючі процедури (наприклад, засідання містобудівної ради, якого не було перед ремонтом ЦПО), або ж впровадити нові, на яких із залученням експертів та населення обговорювати справжні потреби міста.
