На сторінках газети ми неодноразово розповідали, як депутати нашої міської ради, як молоді, так і досвідчені, вирішують найрізноманітніші питання життєдіяльності міста. І ось, після вирішення всіх цих питань, дійшла у депутатів черга і до роботи місцевих ЗМІ.
Вирішили, що недемократичною є ситуація, коли інформація, яку згідно законодавства потрібно обов’язково публікувати в місцевій пресі, чомусь друкується лише в одній газеті, хоча в місті їх видається декілька. Тим більше, зі складу засновників тієї однієї віднедавна вирішили вийти як районні органи влади, так і міські (хоча юридично, до перереєстрації видання, вони там ще є).
Отже, кілька місяців тому, за ініціативи голови фракції БПП в міській раді Віталія Березовенка, було прийнято рішення провести конкурс на виявлення газети, яка найдешевше і найкраще зможе доносити необхідну інформацію до бердичівлян. Не просто прийняли рішення про проведення конкурсу, а й навіть затвердили порядок його проведення та затвердили комісію у складі півтора десятка чиновників. Потім до складу цієї ж комісії записались ще з п’ять демократів-депутатів і загальна кількість людей, які б мали прийняти «доленосне» для місцевих ЗМІ рішення, зросло до двадцяти осіб.
Тридцять депутатів міськради обрали двадцять чоловік комісії, тобто в цілому в цьому процесі виявилось задіяними півсотні бердичівлян. Але, коли я приніс документи минулого четверга до вказаного в оголошенні кабінету міськради, всього одна!!! жіночка (яка працює в міськвиконкомі) сказала, що приніс я їх несвоєчасно і тому прийняти їх вона не може.
Наступного дня переконати членів комісії в тому, що оголошення було некоректно складене і кінцевий термін подачі документів можна розуміти двояко, мені теж не вдалося, тому, відповідно, наша газета в конкурсі участі не взяла.
Комісія розглядала заявки лише газет «Земля Бердичівська», яка встановила вартість публікацій 1,50 грн., та газети «Бердичівський погляд», яка встановила ціну 1,00 грн. У підсумку перемогла саме остання газета, хоча деякі члени комісії (ну, ті, що з демократів) поставили під сумнів деякі документи, які редакція подала на конкурс.
Ось так в Бердичеві в черговий раз і довели, що не так важливо, що в документі написано, головне, хто його читає і як тлумачить. І яка б не була демократична задумка чи процедура, у бюрократів завжди знайдеться спосіб її нівелювати.
