«Торжество бердичівської демократії» відбулось у четвер, 9 червня, у стінах міської ради на позачерговій сесії. Обранців громади скликали заради єдиного питання – голосування за нового секретаря. Інформація про засідання з’явилась на сайті міської ради через кілька днів після того, як вищим адміністративним судом було визнано законним вето очільника міста Василя Мазура, накладене ним на рішення про обрання більшістю секретарем Володимира Пономарчука від ВО «Батьківщина». Але ця фігура на шаховій дошці бердичівської політики не була вигідною меру, бо стояла між ним і слухняною більшістю.
Протягом семи місяців у судових залах тривала боротьба, два раунди якої завершились на користь Володимира Пономарчука, так як ухвали міськрайонного та Житомирського апеляційного суду зобов’язали мера підписати рішення про обрання секретарем Пономарчука. Однак голова впевнено тягнув час, не виконуючи рішення суду, обмірковуючи багатоходові комбінації, які дали б йому можливість досягти бажаного і відштовхнути від крісла секретаря представника опозиції.
Домогтись свого Василю Мазуру вдалось на початку червня, коли вищий адміністративний суд визнав чинним його вето, накладене на рішення про обрання секретарем Володимира Пономарчука. Тож у піднесеному настрої голова розпочав підготовку до свого персонального політичного шоу «Демократичні вибори секретаря». Нова кандидатура була відома давно і особливого захвату у представників опозиції не викликала, оскільки депутати розуміли, що молода і амбітна голова фракції «Самопоміч» стане маріонеткою в руках більш досвідченого політика. Сама Юлія Лефтер не робила гучних заяв з приводу того, що вона, як представник опозиції, відмовиться від запропонованої честі або, навпаки, погодиться. Вона принишкло спостерігала за тим, як у судах чубились мер з Володимиром Пономарчуком, не показуючи, що вболіває за когось з них. А коли стало більш-менш очевидно хто кого, просто змирилась зі своєю роллю.
Лідерку бердичівського осередку «Самопомочі» обрали голосами присутньої на засіданні більшості. У залі зібралось чимало народу, однак свої місця обранці громади займати не квапились, а, розділившись на групки, були хто де. Поки депутати були десь у кулуарах, актовий зал наповнився «представниками громадськості» явно спортивної зовнішності, які мовчки розсідались по місцях. Їхня роль у спектаклі лишалась невідомою, але, знаючи далекоглядність міського голови, можна було б припустити, що це був один із його запасних варіантів для того, щоб убезпечити процедуру від провокацій з боку недоброзичливців. Посилено охороняла порядок і поліція, представники якої були переважно біля міської ради, а потім взагалі десь зникли. Коли депутати посходились, з’ясувалось, що до сесійного залу, де мало б відбутись голосування, дійшли не всі. Частина просто проігнорували його, не з’явившись у залі. У результаті демаршу з 36 обранців громади були присутніми лише 20: фракція БПП у повному складі, 4 представників від «Самопомочі», решта – «Опозиційний блок» та «УКРОП». Тож відсутність 16 депутатів від фракцій ВО «Батьківщина» та «Радикальної партії» у повному складі, «Патріотичної партії», «Свободи» та Володимира Сенчі від ВО «Самопоміч» не стала серйозною причиною для відтермінування сесії.
Після винесення питання на порядок денний розпочалась підготовка до голосування. На відміну від процедури обрання Володимира Пономарчука, коли довго і нудно обговорювався колір пасти, галочок та форма бюлетенів, нинішній процес був швидким і рішучим. Після того, як було обрано лічильну комісію і виготовлено бюлетені, розпочався процес голосування. Процедура була нібито виписана до дрібниць, але представники БПП чомусь заходили в кабінки зі своїми ручками для голосування. Чому саме – невідомо.
Результат був цілком передбачуваним: 19 голосів «за» і лише один – «проти». Тож новообраного секретаря Юлію Лефтер уже вітав міський голова і присутні колеги.
Однак з сесійної зали депутати виходили не дуже щасливі. Їх, мабуть, гнітило відчуття торжества бердичівської демократії
коли вибирали в бердичівській районній раді Самчика М.Ю. також депутати заходили зі своїми ручками. від перестановки доданків сумма не міняється
Вася постарався: коротше кажучи розклад наступний:
– березовенко- кум
– рибак- директор школи- не дай бог проти- зразу з посади
-шимонко лікар- сиджу тихо, нікого не чіпаю див.попереднє
– бессаліцьких- вік- не будеш з нами-закрию
– толочко- друг, таваріщ і брат коє што знаю, но молчу, бо получу
-лєвіцький- купив на халяву добрий шмат землі, то й мовчу, бо можуть і забрати
– тонкошкура- теж під гньотом
– ястремська- нагорна: доця олексія- див. шимонко
– бабій- теж освіта див. рибак
– верещак не буде голоса за-не буде пива і привабливих територій
– лефтер- спочатку амбіції- потім здоровий глузд ( прикормив)
– домбровська- в пошуках щастя (5 курс інституту- кому?кому?кому?)
-кашпірук- не можу проти, бо дали заробить бабла
– яремчук- те саме, тільки страшно, бо не дадуть бабла
– шморгун- побили скло в магазині- можуть і морду побить: страшно
– клим: буду хитрим, бо не буде на чому їздити і бабло збивати з інвалідів
– лєвандовський- гроші забрали, слава Богу, що не вбили (чия робота зрозуміло)
P.S. пишу призвіща з маленької літери, бо не має і йоти поваги