Щоб зрозуміти що сталося, і чому те, що сталося не сприймається бердичівськими добровольцями, потрібно трохи заглибитись в історію питання.
Ще в липні 2021 році Верховною радою був прийнятий Закон «Про основи національного спротиву», яким було унормовано діяльність добровільних формувань територіальної громади (ДФТГ) як складової сил територіальної оборони. В грудні цього ж року вийшла постанова Кабміну, яка ще більш уточнила і завдання і права членів ДФТГ.
Інтерв'ю з бердичів'янином, що повернувся з полону
Крім безпосередньо оборони власної територіальної громади від агресора там вказано ще півтора десятка пунктів завдань, що мають виконувати члени ДФТГ. Це і охорона об’єктів інфраструктури, і патрулювання доріг, і захист від надзвичайних ситуацій, і навчання населення основам спротиву, і охорона укриттів, і протидія інформаційним операціям агресора, і все це у тісному зв’язку з керівництвом територіальної громади.
Коли розпочалось повномасштабне вторгнення у складі ДФТГ фактично залишились лише ті, хто за віком чи за станом здоров’я не міг бути мобілізованим до ЗСУ та інших військових частин. В Бердичеві було сформовано 4 таких ДФТГ («Бердос», «Паляниця», колишні афганці та колишні співробітники правоохоронних органів), а в Бердичівському районі – 14. Та наступні хвилі мобілізації ще скоротили кількість цивільних добровольців і в результатів в Бердичеві залишилось лише одне добровільне формування «Бердос» під керівництвом полковника у відставці Віталія Верещака.
Він як колишній військовий та теперішній підприємець доклав надзвичайно багато зусиль для формування ДФТГ, його оснащення, навчання та виконання бойових завдань. Так, так, в минулому році, коли керівництво такими формуваннями остаточно перейшло до сил ТРО, їм поставили завдання сформувати мобільні групи для збиття російських шахедів, що і було зроблено.
За рахунок міського бюджету було закуплено форму для всіх членів ДФТГ, спеціальні прожектори та інше обладнання, необхідне для дії в режимі ППО. За рахунок волонтерів та меценатів ДФТГ було оснащено автівками, зі спеціальними пристосуваннями для кріплення кулеметів, і кілька місяців тому мобільні групи почали щоденно (а точніше щоночі)виїжджати на бойове чергування. Цьому передували, звичайно, ж і стрільби, і серйозна тактична підготовка, які проходили у взаємодії з нашою бригадою ТРО.
Крім цієї бойової роботи члени ДФТГ продовжували виконувати й інші свої завдання, зокрема значно посилили виховну роботу з молоддю як в Бердичівських навчальних закладах, так і в школах сусідніх громад. І все це вони робили добровільно, відриваючись від основної роботи, відриваючись від сім’ї і абсолютно безкоштовно.
Можливо, саме це комусь і не сподобалось. Адже сили територіальної оборони тепер майже нічим не відрізняються від штатної армії, і там теж набралось керівництва майже стільки як і простих бійців. І вони не могли стерпіти, що хтось безкоштовно виконує роботу, за яку вони отримують чималі гроші.
Це лише припущення, але нічим іншим ні члени «Бердоса», ні його командир не можуть пояснити наказ, який буквально на цьому тижні видало командування сил ТРО про розформування бердичівського та інших добровільних формувань.
В суботу на шикуванні в дворі міськвиконкому цей наказ було оголошено всьому складу ДФТГ, і в строю на нього відреагували тихеньким наспівуванням пісні Кузьми Скрябіна «Нас кинули»…
На це шикування прийшли запрошені Віталієм Івановичем міський голова Сергій Орлюк, народний депутат Богдан Кицак, голова районної ради Олександр Балянов, заступник голови РДА Дмитро Гедз та інші дотичні до формування та співпраці з ДФТГ люди.
Всі вони теж висловлювали нерозуміння доцільності наказу про розформування і дякували учасникам ДФТГ та його керівництву за все, що було зроблено за ці два з лишнім роки.
Після шикування люди у військовій формі, які стали, як сказав Віталій Верещак за цей час його друзями, і такими залишаться і надалі, стали міркувати, чи варто залишати цей колектив у вигляді простої громадської організації, чи шукати якусь іншу форму взаємодії як з цивільним керівництвом громади, так і з військовим керівництвом окремих військових частин чи з’єднань.
Більшість цивільних задач можна виконувати у ранзі ГО, але бойові завдання, з використанням зброї, і навіть своєї, мисливської, це саме те, що давав офіційний статус члена ДФТГ, тепер стало неможливим.
Ну що ж, цілком можливо, що ДФТГ «Бердос» відтепер стало історією, як і можливо, що це лише певний етап, який призведе до появи чогось нового. В наш непевний час може бути все що завгодно.
