Навколо буяє весна. Всі містяни виходять на вулицю поніжитись на сонечку, прогулятись в парку, відпочити на природі. Та ця пора року не тільки про відпочинок. Люди, які мають ділянку землі, навіть і не думають про подібне. Поговорімо про село, тут кожного року навесні відбуваються справжні перегони. Хто перший посадить картоплю. Оголошується такий собі конкурс «Сусідобачення», що означає, сусіди будуть бачити й змагатися, хто перший посадить город.
Не дай Боже, сусідка Галя засадила город першою, а то ж не дуже хочеться опинитись в списку програвших. Треба, щоб всі родичі, де б вони не були, приїжджали терміново у визначений день Х. Бо ж то все не просто так, то для них робиться. Навіщо купляти, якщо можна в селі взяти натуральний продукт.
Зараз, якщо ділянка велика, то саджають за допомогою трактора. Ну, а ті, хто має коня, то спокійно стали, посадили й забули як то кажуть. Трактор є не у всіх, і тут починається новий напрямок змагань — хто перший зловить трактора й заманить на свій город. А у тракториста в той час вже складений список, де чітко вказано, що перші — родичі. Люди, що саджають вручну, взагалі не переживають, їм не потрібно ні коня, ні трактора. Якщо ти посадив сам і ще й перший, ну це найвищий рівень хазяйновитості, можна ходити селом з гордо піднятою головою.
На вихідних городи Бердичівського району активно засаджувались. Хто ще цього не зробив? Значить ви пропустили перегони.
Яке ж полегшення відчувається після посадки картоплі. Зустрінеш знайомих і скажеш: «А я вже посадив!». Та ненадовго, бо далі розпочнеться наступний рівень гри:
- Підгорнути;
- Посапати;
- Покропити;
- Зібрати.
У селі город — то є найбільша розвага, немає часу сумувати. Посадку картоплі можна назвати справжнім святом, бо на знатну подію з’їжджається уся родина. А потім, як то кажуть: «Хто картоплю посадив, в того танці, в того спів».