23 липня об 11 годині в одному із судових залів Бердичівського міськрайонного суду продовжився розгляд справи “про пісок”, а саме — про порушення правил охорони або використання надр, незаконне видобування корисних копалин на території Швайківської ОТГ.
Початок цієї справи редакція “РІО-Бердичів” висвітлювала у попередній статті.
На відміну від деяких інших справ, на сьогоднішнє засідання представники громадськості (швайківська опозиція) не завітали, тож розгляд продовжувався у вузькому колі вже знайомих між собою осіб: двох захисників, чотирьох обвинувачених (один з яких — голова Швайківської ОТГ Габріел Мкртчян), прокурора, судді, секретаря та пресслужби суду і журналіста.
Протягом засідання, яке тривало 1 годину 40 хвилин, було розглянуто частину другого тому справи та почали розглядати третій том, що його долучив пан прокурор. Зачитувався роздрук телефонних розмов одного з обвинувачених та заслуховувались ці ж матеріали з електронного носія.
В якийсь момент пересічне засідання почало скидатися на якісний голлівудський фільм про юристів, коли захисники вступили в професійну суперечку з прокурором. Спостерігати за тим, як професіонали з досвідом роблять свою справу, було навіть трохи захопливо, цей фрагмент засідання значно пожвавив загальну атмосферу. Якщо полюбляєте дивитися таке по телевізору чи в інтернеті, варто іноді приходити і на місцеві судові засідання, аби побачити усе на власні очі.
Каменем спотикання став один з протоколів, долучених до справи, у якому вказаний неправильний номер розсекреченого документа (відсутні дві цифри). Один із захисників влучно зазначив, що таємні документи не мають права на жодні помилки, ні на одрук, адже через їхній засекречений характер ніхто не може перевірити їхню достовірність. А так наразі виходить, що протокол посилається на документ, якого просто не існує. Якщо ж дійсно була допущена описка, то саме в межах і спосіб, передбачений законодавством, це й мало бути усунуто під час розсекречення документа, чого зроблено не було.
На закінчення засідання пан суддя зачитав клопотання, що надійшло через канцелярію, про те, що екологічна експертиза про розмір шкоди, завданої довкіллю внаслідок незаконного видобутку піску, згідно з якою і проводиться справа, не відповідає насправді експертним вимогам і не враховує безліч чинників, тож може вважатися лише “знущанням чи пародією”, а з самою експертизою слідчі не впоралися. Пан суддя долучив клопотання до матеріалів справи.
Окремо, на жаль, необхідно винести питання про те, що дорослі люди абсолютно не вміють поводитися у суді. Навіть особи, які прийшли до зали суду як обвинувачені, переважну частину часу засідання провели у соціальних мережах, що кілька разів було чути усім присутнім. Певно, до такого рівня нірвани варто прагнути усім непросвітленим.
