З любов’ю, увагою, турботою і відкритими серцями зустріли працівники
Telegram канал “РІО-Бердичів: https://t.me/rio_berdychiv_informatsiya
Бердичівського геріатричного пансіонату пацієнтів Бородянського психоневрологічного інтернату з геріатричним відділенням. Хворі та немічні люди, евакуйовані з тимчасово окупованого селища, що на Київщині, знаходяться в безпеці, оточені увагою.
П’ятого березня вдень у смт Бородянці Київської області рашистські кадирівці захопили психоневрологічний інтернат, взявши в заручники персонал та понад 500 пацієнтів, з яких майже 100 – лежачі. Вони замінували всі підходи до закладу і вели звідти артилерійський вогонь по позиціях українських військових. Надвечір нелюди вийшли з будівлі…
Російські військові масштабними обстрілами за кілька днів зруйнували селище. Більшість жителів втратила дах над головою. Пацієнти психоневрологічного інтернату перебували у надзвичайно тяжких умовах, залишившись без води, світла та опалення.
За сприяння і підтримки Київської обласної ради та Житомирської обласної ради з Бородянки вдалося евакуювати підопічних закладу. Ввечері в неділю, 13-го березня, автобуси з пацієнтами інтернату зустріла в обласному центрі і супроводила до нашого міста виконуюча обов’язки директора Бердичівського геріатричного пансіонату Житомирської обласної ради Тетяна Переходкіна. Вже на місці хворих прийняли працівники закладу, які прийшли зі своїми рідними. Було вже темно, і всі разом робили необхідне та потрібне, аби заспокоїти і розмістити приїжджих. Немічних людей з інвалідністю заносили на руках до кімнат, допомагали вмитися, переодягнутися й нагодували. Лікарі оглянули хворих. У пансіонаті, розрахованому на проживання 250-и підопічних, зараз разом з евакуйованими перебуває 272 людини. Це переважно жінки та чоловіки похилого віку. Переселенці ділилися своїм болем від пережитого, розповідає в. о. директора Бердичівського геріатричного пансіонату Тетяна Переходкіна: «Вони відкривали душу, по якій грубо пройшлися чоботями загарбники. Хворі і знедолені люди, частина яких прикута до ліжка, приїхали з такого страшного пекла… Їм, як нікому, потрібні підтримка та співчуття…»
Катерина Романівна Оперчук 1939-го року народження свого часу працювала медичною сестрою, має нагороди за свою трудову діяльність. Жінка зі сльозами на очах дякує персоналу Бердичівського геріатричного пансіонату за турботу і тепло, за людяність та розуміння: «Пізно ввечері нас зустріли, як рідних, приголубили й огорнули увагою». Не може стримати хвилювання 85-річна Лідія Іванівна Іванова: «Бородянка спорожніла. Майже всі виїхали. А ми – серед останніх. Жили без світла, у холоді, навіть без хліба…» Ніні Станіславівні Назаренко – 87, вона вже трохи відійшла від стресів і намагається знайти сердечні слова, щоб передати свою вдячність тим, хто прихистив її та мешканців Бородянського психоневрологічного інтернату: «У Бердичівському геріатричному пансіонаті нам дуже подобається. Дуже ввічливий персонал. Нагодували смачними стравами. Давно так не їли… На всі наші прохання тут одразу реагують. У мене проблеми з ногами. Має оглянути фахівець. А мої рідні теж виїхали невідомо куди…» Єлизавета Єпіфанівна Заболотна прибула до Бердичева разом із 34-річним онуком Володимиром, котрий має порушення мови, слуху та опорно-рухового апарату. Жінка й досі не може прийти в себе від жахіть окупації: «Нас мало не розбомбили. Не передати словами, що там діється…» «У Бородянці загарбники гусеницями танків чавили житлові будинки. Люди ховалися в гаражах. Втікали хто куди. Когось розстрілювали просто заради інтересу. Їх не цікавило, що це звичайні люди… Краще такого не бачити… Ми приїхали, в чому були… – говорить Сергій Миколайович Мокрієнко, якому в травні виповниться 62. – Прийняли дуже гарно. Смачна вечеря з трьох страв, різноманітний сніданок. Вранці були каша, хліб із маслом, ковбаса та чай. Дуже добре. Тут ми відігрілися…» «У Бердичеві зустріли, взяли під руки, нагодували… Це було справжнім святом. Співробітниці закладу Наталія та Вікторія – чудові жінки!» – ділиться своїми почуттями і враженнями Наталія Іванівна Нагібко. Їх короткі сповіді неможливо слухати без болю. Їм, беззахисним та вразливим, довелося нелегко в житті, а це жорстоке випробування війною – страшніше за інші…
У геріатричному пансіонаті персонал працює щоденно, без вихідних. Недільного вечора евакуйованих із Бородянки зустрічали всім колективом і з турботою поставилися до їхніх проблем, особливо – зі здоров’ям. Хворих оглянули завідувач медичного відділення, лікар-терапевт Вячеслав Майданович та лікар-невропатолог Михайло Березовський. Відповідну допомогу надає лікар-психіатр Едуард Добровольський. Керівник Бердичівського геріатричного пансіонату Житомирської обласної ради Тетяна Переходкіна глибоко вдячна всім медичним працівникам закладу, сестрам-господаркам Ірині Холоднюк та Галині Марчишиній, кухарям і технічному персоналу за безвідмовність та професіоналізм, чуйність і доброзичливість, за самовіддану роботу та душевне тепло: «Низький уклін вам усім за безкорисливість, терпіння і стійкість. Ви ділитеся краплинами тепла та любові з тими, хто цього потребує найбільше, даруючи частинку свого серця. Ви одна дружна родина, справжні українці, котрі день у день сумлінно роблять свою справу». Отримуючи мінімальну заробітну плату, ці люди турбуються про немічних і стареньких, несучи вахту добра та милосердя, і їх праця – важка як морально, так і фізично…
На подвір’ї Бердичівського геріатричного пансіонату – фігурки лелек – символу миру і любові. Світлі птахи ось-ось повернуться з теплих країв та принесуть на крилах Перемогу, «і на оновленій землі врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люде на землі…»
Вікторія Кучерява
