Аліса Бондар мешкає з родиною у Бердичеві з липня 2022-го року. Херсончанка, яка пережила окупацію, працює лікарем-терапевтом у місцевій амбулаторії, а у вільний час волонтерить: плете маскувальні сітки і разом з усіма маленькими справами наближає велику перемогу України.
Щасливе життя на Херсонщині до віроломного російського нападу
Херсонщина – земля українська: квітуча і родюча. Гостинний і щедрий край степових просторів та величних курганів. Коли Аліса Бондар розповідає про свою малу Батьківщину, голос її наповнюється теплом. Вона народилася в одному із сіл Херсонської області. Його затишні куточки та околиці приваблювали і в дитячі роки, і в юності… Навіть уявити не могла, що рашистський чобіт топтатиме та плюндруватиме заповідні місця з унікальною природою… Після школи вивчала народне пісенне мистецтво у Херсонському училищі культури. Отримала кваліфікацію диригента-хормейстера, організатора культурно-дозвіллєвої діяльності. Працювала вчителем музики в школі та художнім керівником у клубному закладі. Згодом вирішила змінити професію і вступила до Запорізького державного медичного університету, після інтернатури отримала спеціалізацію лікаря-терапевта. Її чоловік Артем Бондар за освітою – вчитель музичного мистецтва. Маленькій донечці, темноокій красунечці Софійці, – 4 роки. Перед війною родина проживала в Херсоні. Музика завжди була частиною життя. Аліса любить класику епохи бароко та Mellow Jazz. Коли випадають вільні хвилини, багато читає. З народженням дочки захопилася дитячою літературою. Зацікавилася творчістю унікальної українки – Олени Пчілки, все життя якої – утвердження високих патріотичних істин. Ще одне захоплення сім’ї – подорожі мальовничими місцями рідної землі, дослідження її незвіданих куточків. Так подружжя відкрило для себе Токарівку й Тягинку. Аліса знає чимало цікавих фактів з історії цих сіл… Побувала й в с. Станіслав Білозерського району, надихнулася його мальовничими краєвидами. Херсонщина – переважно степова, а тут – кручі та скелі. «Місце щасливих людей» – так називається композиція Кузьми Скрябіна, відео на яку знімали саме у Станіславі… Зараз родина Бондарів потроху досліджує Бердичів. Переїхали сюди влітку, в липні…
Точка відліку – 24-е лютого 2022-го року
Аліса Бондар ще не вийшла з декретної відпустки, як сталося страшне: у спокійне життя українців увірвалася війна. За декілька днів до цього жінка гостювала у батьків, і вже тоді на серці було неспокійно. Почувши про зосередження російської техніки біля українських кордонів, зібрала тривожну валізку. Але не могла повірити, що може прийти жахливе лихо. «Не очікували, що це станеться, – згадує Аліса. – Вранці 24-го лютого прокинулися від вибухів. У небі – клуби диму, спалахи. Відчай, страх за рідних… Війна згуртувала людей. Ми навели лад у підвалі будинку, влаштували там бомбосховище. На початку березня окупанти захопили Херсон».
Коли у молодіжному центрі «М-Формація» м. Бердичева проходила патріотична промоція до Дня пам’яті Героїв Крут, Аліса плакала, слухаючи розповідь про страту юнаків і згадувала, як російські військові безжально розстріляли у Бузковому парку бійців територіальної оборони Херсона, котрі намагалися зупинити колону бронетехніки окупантів: «За 105 років ворог не змінився, ворог той самий. Крутяни співали «Ще не вмерла Україна». Сьогодні ми з гордістю виконуємо Державний Гімн України, який нас єднає. Для нас усіх по-новому звучить кожен його рядок». Поки родина Бондарів жила в окупації, всі ці місяці Аліса спала з дитиною в коридорі. І хоч вибухи лунали за межами міста, були прильоти по Антонівському мосту. Зараз жінка говорить: вони з чоловіком зробили помилку, що не виїхали раніше. Виживали, як могли. Їй довелося продавати молочку, яку надсилали рідні з села. Все чекали «зеленого коридору» для евакуації. За порадою знайомих зібрали речі, знайшли перевізника і 23-го липня виїхали. Дорога була важкою, декілька діб ночували в селі під Запоріжжям. Останній ворожий блокпост запам’ятали на все життя. Окупанти перевіряли речі, люди стояли під дощем, був холодний вітер. Далі – «сіра зона», дорога розгрузла, боялися застрягти. На щастя, обстрілів уникнули. Коли потрапили на український блокпост і приготували документи, маленька Софійка спитала: «Мамо, а ці дядьки хороші?» Військовий дав їй свій шеврон, а в Запоріжжі солдат подарував іграшкову качку. У дитини залишилися речі, які нагадуватимуть про виїзд з окупації. До Бердичева сім’я прибула 28-го липня. Оселилась у своїх рідних. Херсончани відходили від пережитого протягом двох місяців. Спочатку здригалися навіть від гуркоту вантажівки…
Життя тривало: дочка почала ходити до дитячого садка, з січня лікар-терапевт Аліса Бондар стала працювати в амбулаторії загальної практики – сімейної медицини № 2 в мікрорайоні Загребелля. «Прийняли тепло, поставилися з великим розумінням. Колектив дуже подобається, – говорить жінка. – Набираю декларації».
Бердичівський молодіжний центр «М-Формація»: з людьми і для людей
Коли жінка опинилася в Бердичеві, гостинність і доброзичливість жителів допомогли їй знайти внутрішні ресурси, щоб рухатися далі. Якось Аліса Бондар дізналася в Telegram-каналі «Офіційно в Бердичеві», що в «М-Формації» потребують помічників для в’язання маскувальних сіток. Так відкрила для себе молодіжний центр: «З вересня долучилася до важливої справи з виготовлення захисного покриття для наших воїнів. Стала приходити у вільний час, познайомилася з багатьма цікавими людьми. Бібліотекар Валентина Бойко, а ще Катерина та Олена з Каховщини – головні «павучихи». Сітки в’яжуть подружжя Людмили і Сергія з Маріуполя, бердичівляни Юзя, Зоя, Надія, Галина, дівчата-кураторки та інші люди. Подобаються різні заходи, що тут проходять, неформальне спілкування. Відчула себе потрібною, піднялася власна самооцінка…»
«Ця чарівна дівчина не лише плете маскувальні сітки і вправно нарізає смужки для них, а й пречудово розуміється на медицині, – розповідає кураторка молодіжного центру «М-Формація» Публічної бібліотеки з філіями Бердичівської міської ТГ Інна Куліш. – Мабуть, немає такого дня, щоб наші «павучишки» не запитали щось в Аліси про ліки, тиск чи як краще заспокоїти нерви. І на всі їхні запитання завжди є невичерпна та ґрунтовна відповідь, супроводжена медичними термінами. Тільки переступає поріг молодіжного центру, як одразу дарує свою щиру посмішку та влучний жарт. Завжди готова допомогти тим, хто цього потребує, підтримати добрим словом і дати пораду. З першого дня, як Аліса прийшла до «М-Формації», з усіма знайшла спільну мову і налагодила теплі відносини. З такими людьми, як вона, майбутнє України буде щасливим. Аліса – з тих, хто допомагає наблизити нашу Перемогу». Надія Шатило з команди волонтерів додає: «Комунікабельна, доброзичлива та щира жінка. І розумна порадниця». Пишається своїми друзями й провідний бібліотекар Валентина Бойко: «Всі у нашій команді «павучків» – відповідальні та небайдужі . Класні люди!»
Як і раніше, Аліса Бондар багато читає літератури з медицини, також слухає онлайн-лекції. «Радує, що лікарям офіційно дозволили використовувати міжнародні протоколи, які орієнтовані на потреби пацієнта, – поділилася молода жінка. – Медицина не стоїть на місці, впроваджуються інноваційні технології. Хочеться дізнаватися нове…» «Найбільша мрія – Перемога України, – говорить Аліса. – Всім, хто хоче кращого майбутнього для своєї країни, потрібно знати її історію. Вона об’єднує нас у націю. Ми маємо багату історичну спадщину. Українська мова – унікальна, розмаїта і милозвучна. Це мова народу та символ нашої боротьби за свободу».
Чи думає родина повертатися до Херсону? Аліса поки що не знає. Є бажання пустити коріння в Бердичеві, у нашому місті почувається затишно і в нових умовах знаходить власні сенси.
