Минулого тижня працівники японського посольства в Україні завітали до Бердичева з туристичною метою. Добиралися з Києва вони досить незвичним способом: спочатку поїздом до Козятина, а потім – на таксі. На запитання «Чому саме наше місто*», отримав чітку відповідь: «Тому що Бердичів відігравав надзвичайно важливу роль в українській історії».
Зустріч з ними відбулася доволі випадково в приміщенні музею єврейства, в якому гості міста намагалися розпитати, де знаходиться стара синагога та собор Святої Варвари. Я в цей час презентував своєму товаришу з Києва цікаві фрагменти історії рідного міста. Зрозумівши, що такі гості не часто бувають в нас, ми швиденько взяли ініціативу в свої руки і повели японців визначними місцями. Виявилось, що наше місто відвідати порадив сам посол Японії, католик за релігією, який нещодавно був у нас з офіційним візитом. Додатково показали старі закриті єврейські дворики біля універмагу, які неабияк вразили працівників посольства як красою і незвичайністю, так і їхнім далеко не найкращим станом.
Ми поцікавились, що Україна експортує Японії. Як виявилося, залізну руду. Це доволі прикро, оскільки, можливо, ті поліцейські «Тойоти», що їх нам постачали по кіотському протоколу, були зроблені з природних багатств, видобутих в Україні. Але є і позитивна нотка: дипломатичні відносини останнім часом значно потеплішали і, вперше за всю історію незалежності, прем’єр-міністр Японії прибув з візитом до Києва.
Після презентації собору Святої Варвари та традиційної «Бальзаківської» історії, делегація пішла на обід, залишивши нам свої контакти. А ми були задоволені тим, що змогли показати красу і гостинність міста Бердичева на достойному рівні та й, врешті-решт, цікаво було поспілкуватись з японськими гостями.
