Минулого тижня їхав повз ливарний комплекс заводу «Прогрес» по вулиці Низгірецькій та був здивований відсутністю залізничних рейок, які ведуть до воріт підприємства. Одні працівники прилеглих підприємств розповідали, що їх почали знімати кілька тижнів тому, інші – що демонтаж почався ще в літні місяці.
Після кількох невдалих спроб по телефону поспілкуватись з директором підприємства та вияснити, чи крадії цуплять рейки, чи самі працівники підприємства їх розбирають, цей факт вже почав забуватись. Аж ось, поїхавши на виклик жителів Корніловки про смерть лебедя, побачив здалека вантажний автомобіль та кран, що в нього щось грузив, саме на місці розташування залізничної гілки, що вела до ливарного комплексу.
І дійсно, бригада працівників заводу «Прогрес» під керуванням начальника транспортного цеху вантажила на “Камаз” останні шпали. Саме він і розповів, що цією залізницею підприємство давно вже не користувалось, бо зараз є спеціальні автомобільні платформи, на які і легше вантажити їхнє нестандартне обладнання, і перевозити набагато дешевше, ніж користуватись послугами залізниці. Крім того, дійсно було поцуплено вісім рейок «бригадою металістів», проти яких два сторожі виявились безсилими.
Це колись транспортний цех підприємства налічував більш ніж триста чоловік, з яких більше сотні працювали саме на залізничних перевезеннях між власними промисловими майданчиками та передавали вантажі на «велику» залізницю. Та й загальна кількість працюючих на заводі сягала дванадцяти тисяч. Нині все зовсім не так. Далі ветеран праці пофілософствував, що іншого і не може бути, коли країною управляють представники нації, які більше вміють торгувати, ніж виробляти, та вдаватись в подробиці такої антисемітської політики не став.
Хоча навіть на прикладі цієї залізничної гілки можна зробити і прямо протилежні висновки щодо стану справ в країні. Адже її відгалуження, що вело до колишнього комбікормового заводу, теж стояло багато років без всякого руху і частково було навіть розібрано. А тепер тут щодня возять вантажні вагони на новий елеватор, в який було переобладнано бункери радянського виробництва.
Більше того, якщо раніше по цій колії їздили чотириосні локомотиви, то нині з обсягом зерна, яке потрібно вивозити, вони не справляються, і сюди заїжджають шестиосні маневрові тепловози, на рух яких ця залізниця з доволі крутими радіусами кривизни не була розрахована. Тому керівництво елеватора вже розпочало попередні роботи по укріпленню колії.
Не виключено, що ті рейки та шпали, які нині транспортники заводу перевозять та складають на території підприємства, ще колись пригодяться і їх доведеться укладати чи на колишнє місце, чи в якомусь іншому, але потрібному для майбутніх промисловців напрямку.
До речі, земельна ділянка під шпалами та рейками була оформлена, як приватна власність підприємства, і як вона буде використовуватись в подальшому, невідомо. Ще й досі на околицях міста є кривулякі земельні ділянки, які відповідають напрямкам прокладеної століття тому та розібраної півстоліття тому вузькоколійних залізниць, що вели до Червоного та Калинівки. Вони ніяк не використовуються і лише заважають сільгоспвиробникам сформувати зручні для обробітку масиви.
