Військовослужбовець 26-артбригади Валентин Подунаєв, 53-річний мешканець Білої Церкви прийшов до військомату під час четвертої хвилі мобілізації на свій день народження. У Бердичів чоловік потрапив у березні цього року і нині перебуває на посаді офіцера-психолога 4-го дивізіону бригади та виконує обов’язки командира дивізіону. Нині Валентин з товаришами по службі готується до першої поїздки в зону проведення антитерористичної операції на сході країни.
Закінчивши Київське вище військове училище зв’язку, він присвятив себе службі у лавах збройних сил, потім працював дільничним інспектором у своєму рідному місті. Захищати Батьківщину у нинішній нелегкий час він пішов з власної ініціативи, добровільно. «У свій день народження, з самого ранку прийшов у військовий комісаріат, там здивувались, що прийшов у власне свято, але пройшов комісію і через дві години отримав усі приписи і поїхав до Києва для перепідготовки на офіцера-психолога. Пройшовши курси, отримав призначення у Бердичів», – розповідає пан Подунаєв про себе.
Всі емоції, які пропустив через себе чоловік працюючи з особовим складом та власні переживання вилились у пісню «Поднимайся народ», яку він написав на одному диханні під час перебування в 26 бригаді. У ній він описав війну з її болем і втратами, і те заради кого треба стояти і боротись з супостатом, про тих, хто повертається з поля бою. Музику теж підібрав сам, адже раніше грав на гітарі – вийшла лірична балада, яку він досить довго тримав «у шухляді». Лише нещодавно, Валентин набрався сміливості, щоб вийти з нею на загал, виконував перед товаришами, сподобалась композиція і командиру бригади 26-ї бригади полковнику Андрію Маліновському. Пісню хотіли включити у репертуар військового оркестру, але з’ясувалось, що вона лише для сольного виконання. Товариші разом з волонтерами допомогли її записати на професійній студії місцевої радіостанції «Live FM» і електронна версія швидко розійшлась серед військових.
«Я написав її для того, щоб всі, хто туди їде і звідти повертається знали, що їх чекають, щоб люди стали трохи добрішими, вірили у перемогу», – відзначає Валентин Подунаєв, військовослужбовець 26-ї арт бригади.