Двадцять п’ятого серпня, у день Собору Житомирських святих, у Спасо-Преображенському кафедральному соборі Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій очолив святкову Божественну Літургію, за якою звершив чин прославлення в лику святих архієпископа Житомирського і Овруцького Євменія (Хорольського). Духовенство та віруючі Бердичівського благочиння стали співучасниками важливої події.
Парафіяни храмів округу їхали в обласний центр і з самого ранку перебували в піднесеному настрої, в очікуванні Служби Божої, котру очолить Блаженніший Митрополит Онуфрій – людина, яка володіє незмірно великим авторитетом, яку люблять, цінують і поважають православні віруючі. «Ми всі у передчутті чогось радісного, світлого, – ділилася парафіянка Свято-Миколаївського собору м. Бердичева Валентина Мажара. – Душа окрилена, наче птах…»
Місто Житомир, величний Спасо-Преображенський кафедральний собор… Святкова музика дзвонів, просвітлені обличчя, урочистий спів хору і особливий внутрішній стан, який не передати словами…
Житіє святителя Євменія (Хорольського)
Архієпископ Євменій (в миру Євген Миколайович Хорольський) народився 13-го (25-го) грудня 1886-го року в селі Богорождественка Петровської волості Ананьївського повіту Херсонської губернії (нині Сиротинка Миколаївського району Одеської області). Був хрещений і миропомазаний священником Іоанном Липським. У 1902-му р. закінчив сільське церковно-парафіяльне училище, у 1905-му р. – церковно-вчительську школу в с. Демидівка Тираспольського повіту Херсонської губернії. У 1905-му р. був прийнятий на послух до Свято-Троїцького монастиря м. Києва, у 1908-му р. – на послух у Свято-Троїцький монастир м. Саратов. Вікарій Саратовської єпархії єпископ Петровський Діонісій (Прозоровський) благословив його на послух особистого секретаря. У 1918-му р. Євгена Хорольського прийняли на послух у Свято-Михайлівський Золотоверхий монастир м. Києва. Сьомого грудня 1918-го р. він був пострижений у чернецтво з ім’ям Євменій. Двадцять четвертого березня 1919-го р. висвячений у сан ієродиякона, через рік возведений у сан архідиякона. У зв’язку із захопленням Золотоверхого монастиря обновленцями в 1924-му р. перейшов до братії Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври. У 1925-му р. його направили на подвір’я Києво-Печерської Лаври в Ленінград. Закінчив 2 курси богословського факультету Ленінградського Богословського інституту (Санкт-Петербурзька духовна академія). Двадцять третього серпня 1930-го р. був заарештований. Рішенням Трійки ПП ОДПУ ЛВО засуджений за ст. 58, п. 10 і 59, п. 12 КК РРФСР і висланий до концтабору НКВС «Беломорканалстрой». Дев’ятнадцятого березня 1946-го р. архідиякон Євменій повернувся в рідну Лавру в число братії. Був обраний у духовний собор Лаври, став економом і членом ревізійної комісії Лаври. Дванадцятого березня 1950-го р. висвячений у сан ієромонаха. Дванадцятого травня 1951-го р. нагороджений наперсним хрестом. Двадцять восьмого лютого 1954-го р. у Володимирському кафедральному соборі м. Києва хіротонізований на єпископа. Прийняв в управління Чернівецьку єпархію. Восьмого грудня 1958-го р. возведений у сан архієпископа. Першого січня 1959-го р. прийняв в управління Житомирську єпархію. Одинадцятого травня 1963-го р. нагороджений правом носіння хреста на клобуку. П’ятнадцятого грудня 1966-го р. нагороджений орденом святого князя Володимира 2-го ступеня.
Відійшов до Господа 25-го серпня 1967-го року…
Дванадцятого травня 2021-го року Священний Синод благословив місцеве шанування в межах Житомирської єпархії святителя Євменія (Хорольського), архієпископа Житомирського і Овруцького, та встановив день його пам’яті 25-го серпня за новим стилем.
«Величаем тя, святителю отче Евмение, и чтим святую память твою…»
За богослужінням новопрославленому святому заспівали тропар, кондак і величання та вклонилися його чесним мощам…
Блаженніший Митрополит Онуфрій звернувся до пастви зі словом проповіді. Предстоятель Української Православної Церкви вів із молільниками розмову про преображення життя через виконання Заповідей Божих. Його Блаженство наголосив, що житіє святителя Євменія є таким прикладом для віруючих і поділився своїми спогадами про святителя Євменія, якого бачив, коли той був на Чернівецькій кафедрі і рукоположив у священника батька майбутнього Предстоятеля: «Він мав ревну, глибоку і непохитну віру та рішучість і жив за Божественним Законом… Ми сьогодні вшановуємо пам’ять святителя Євменія, який стоїть перед Престолом Божим і молиться за нас…» Слова Блаженнішого Митрополита Онуфрія віруючі пропускали через серце, усвідомлюючи їх глибоку мудрість. Люди підносили молитви за мир в Україні, про припинення згубної пошесті, за здоров’я лікарів та одужання хворих… Багато віруючих причастилися Святих Христових Таїн…
Повертаючись додому, віруючі Бердичівського благочиння, об’єднані почуттям світлої радості, тихо ділилися враженнями:
Валентина Козачук: «Божественна Літургія – в серці, і ще довго душу будуть окриляти спогади… Святі угодники Божі – приклад для нас у тому, як жити, як змінювати себе, щоб світ ставав щасливішим».
Валентина Султанбагомаєва: «Відчула таку благодать, яка втішає, зміцнює і допомагає здійснювати добрі справи. Ми звертаємо свої прохання до святителя Євменія, щоб доніс до Господа наші молитви про дарування миру Україні…»
