18 червня в мережі Інтернет вперше прозвучала звістка про унікальну археологічну знахідку на Бердичівському єврейському кладовищі. Про це на своїй Facebook-сторінці написав головний рабин України Моше Реувен Асман, опублікувавши фото з місця знахідки. Ця новина була відразу поширена на сотнях акаунтів у Фейсбуці по всьому світу. А розповісти подробиці про знахідку для «РІО-Бердичів» люб’язно погодився бердичівський рабин Аківа Нємой.
До знахідки, як це не дивно, призвів коронавірусний карантин та відсутність паломників у зв’язку із закриттям міжнародного авіасполучення. Саме в березні в будівлі над могилою рабина Леві Іцхака Бен Меїра Бердичівського розпочали ремонтні роботи, в ході яких планували зробити теплоізоляцію підлоги.
Але після зняття її верхнього шару стало зрозуміло, що під старим бетоном знаходиться щось ще давніше. Обережно, камінь за каменем, цеглина за цеглиною стали розбирати підлогу і виявили під метровим шаром будівельного сміття старовинний рівень підлоги і стіни давньої усипальні. І лише повністю розчистивши від сміття і уламків надгробків весь об’єм саркофагу, стало зрозумілим значення знахідки.
До цих розкопок ні вченим, ні членам єврейських общин не було відомим точне місце захоронення всесвітньовідомого хасидського цадика. В 1991 році на кошти єврейського мецената було збудовано усипальню на місці великої бетонної плити з одним надгробком. Згодом навколо неї збудували більшу усипальню, а колишню будівлю розібрали. І лише зараз стало зрозумілим, що бетонна плита була залита на місці зруйнованої ще до другої світової війни, давньої гробниці.
Зараз висловлюють припущення, що таким чином євреї хотіли приховати місце поховання цадика, щоб його не знищили комуністи. А будівельне сміття – це залишки стін тієї усипальні, якими засипали могили та залили зверху бетоном.
У прадавньому вигляді збереглись чотири саркофаги, в яких лише трохи був потрісканий зовнішній шар. Ці тріщини заробили, не пошкоджуючи ні форми, ні розмірів древніх надгробків. В одному з надгробків є спеціальний отвір, і тому з впевненістю можна сказати, що саме тут поховано видатного талмудиста хасидизму рабина Леві Іцхака Бен Меїра Бердичівського.
Справа від його могили скоріше за все поховання його старшого сина Меєра, названого на честь батька, який помер ще навіть раніше за батька. А зліва – могили двох інших синів Довбера та Ісраеля.
Із залишків стін видно, що усипальня мала складну восьмикутну форму з вікнами з усіх сторін та поличкою для ритуальних свічок. На одному із надгробків є отвір, а от будь-яких написів немає. Це тому, як зазначають краєзнавці, що рабин сам перед смертю казав не робити на його могилі ніяких написів.
Аківа Нємой наголошує, що невідомо точно, наскільки оригінальними є підлога та пам’ятники, і, можливо, їх оновлювали, але наразі вони потребують реконструкції. Правда, для цього потрібні кошти, яких наразі немає. Проте паломники, серед яких є і меценати, зацікавились новиною про знахідку, як тільки дізнались про неї, і вже хочуть на власні очі побачити цю усипальню. Можливо, вдасться отримати допомогу і підтримку небайдужих до історії людей та оновити надгробки і увіковічити рабина , адже для єврейської спільноти ця знахідка має важливе релігійне значення.
Для довідки:
Леві-Іцхак Бен Меєр (Бердичівський) хасидський цадик та равин, один з найбільш відомих представників хасидизму кінця ХVIII – XIX ст.ст.. Народився в містечку Гусаков на Галиччині приблизно в 1740 році в сім’ї рабина. По батьківській лінії Леві-Іцхаку передувало тридцять поколінь видатних рабинів та знавців Тори.
У 17 років Леві-Іцхак знайомиться з одним з вождів хасидського руху рабином Шмуелем-Шмелке Гурвіцем, який вводить його до кола рабина Доба-Бера (відомого як Магід із Межерича). Леві-Іцхак рано знайомиться з ученням Ісраеля б.Еліезера Баал-Шем-Това і стає одним із учнів його послідовника Доба-Бера. Леві був одним з небагатьох учнів, що зумів осягнути заповітну сутність вчення Магіда та долучитись до його духовного світла. Так Леві-Іцхак стає ревним хасидом і одним із засновників хасидизму в Центральній Польщі, сприяє його зміцненню в Литві і розповсюдженню цього руху в Україні.
Ще за часів навчання у Магіда Леві-Іцхак багато подорожував по Україні та Галиччині, збирав кошти на допомогу нужденним, на придане для бідних наречених та для викупу з боргової тюрми розорених орендарів.
У 1761 році 22-річний рабин Леві-Іцхак став головою рабинського суду у містечку Річвель, він змінив на цьому посту старшого друга рабина Шмуеля-Шмелке Гурвіца. Декілька років потому він очолював общину містечка Желехув.
У 1775 році Леві-Іцхак все ж стає головним рабином міста Пінськ на півдні Полісся. Але улітку 1784 року, після того, як на протязі декількох років рабин Леві-Іцхак продовжував настільки ж наполегливо, як і в Желехуві, розповсюджувати хасидське вчення, його також виганяють і з Пінська.
У 1785 році 45-річний рабин Леві-Іцхак стає головним рабином в Бердичеві. В останній чверті XVIII ст. Бердичів став одним з центрів хасидизму на Волині та в Центральній Україні, а після 1793 року ( другий розподіл Польщі) – на території Російської імперії. В ті часи Бердичів був значним економічним та культурним центром України. В 1765 році по офіційному перепису населення в Бердичеві налічувалось 1220 євреїв, а в 1787 р. – 1500. Саме у Бердичеві рабин Леві-Іцхак знайшов відданих, люблячих його євреїв, які бачили у ньому свого Наставника, Учителя і Батька.
Не сторонився Леві-Іцхак і мирських справ. Так, у 1802 році рабин Леві-Іцхак скликав збори російських рабинів для обговорення питання щодо рішення уряду про заборону мешкати євреям у селах. На відміну від других хасидів Леві-Іцхак дозволив відвідувати синагогу простому народу. В 1807 р. він почав закликати жертвувати кошти на російську армію для боротьби з Наполеоном.
В родині рабина Леві-Іцхака було п’ятеро дітей: три сина та дві дочки. Старший, рабин Меір, помер ще за життя батька. Другий син, рабин Ісруель, був рабином міста Піков. Після смерті батька він зайняв місце рабина Леві-Іцхака в Бердичеві. Третій син – рабин Доб Беріш. Одна дочка Леві-Іцхака стала дружиною рабина Йосефа Бініма, друга дочка стала дружиною рабина Натана з Кожниць.
Леві-Іцхак Бен Меєр помер в жовтні 1809 року в Бердичеві після хвороби. В 1811 році в Бердичеві були посмертно видані рукописи Леві-Іцхака , його життю та ученню присвячені численні твори прози і поезії на івриті та ідиш.
Після смерті рабина Леві-Іцхака в Бердичеві більше не було головних рабинів. Таке рішення було прийнято жителями Бердичева в знак своєї любові до нього, і його повний титул «рабина міста, який очолює суд» не був більше дарований нікому.
Він був похований в південно-східній частині єврейського кладовища, на могилі було споруджено кам’яний шатер-усипальню у вигляді печери єврейських патріархів, без усякого напису, як він і заповідав. В одному відділенні знаходилась могила рабина та його синів, у другому відділенні – дружина та дочки.
За радянських часів в роки релігійних гонінь усипальня прийшла в занепад та була розібрана.
Сучасна усипальня Леві-Іцхака Бердичівського побудована у 1991 році на кошти ізраїльського мільонера Нахмана Ельбаума розміром 8,00м х 7,50м.
У ній розміщені могила цадика, праворуч – могили родичів-чоловіків, а ліворуч – могили його учнів. Біля узголів’я цадика стоїть урна для записок до цадика, трохи вище на стіні розміщені три полички для свічок, на середній з них свічка горить постійно. Перед могилами – поміст для молитов.
У 2007 році пройшла реконструкція усипальні та прилеглої до неї території були зведені нові стіни поверх старих (старі згодом розібрали), встановлена огорожа.
На сьогодні могила Леві-Іцхака Бен Меєра Бердичівського є місцем паломництва хасидів з усього світу. Щороку тисячі прочан-хасидів приїздить поклонитися великому проповіднику.
Матеріали для довідки – Наталія Захарчук