24 грудня, в переддень Різдва, з появою на небі першої вечірньої зорі, у всіх католицьких (і не тільки) храмах відбуваються урочисті різдвяні богослужіння.
Відбулися такі і у Бердичеві. За віруваннями християн, цієї ночі народився Ісус Христос. До костелу Святої Варвари цього дня прийшли сотні людей, які, затамувавши подих, чекали на диво народження Христа.
Від покоління до покоління передавались традиції святкування Різдва Христового. Обов’язковим атрибутом свята у наших дідів та прадідів було вистилання долівки дому сіном, а столу – соломою, що було символом ясел, на які поклали новонародженого Христа. В наш час важко уявити сучасну квартиру чи будинок, встелений соломою, та якщо, навіть, хтось і виявить бажання вкрити свої килими чи інші підлоги сіном, то виникає питання: де його придбати? Сьогоднішня свята вечеря в багатьох сім’ях, як і раніше, розпочинається молитвою. Але, в давнину, господар, ще й спробувавши кутю (традиційна страва), хрестив і підкидав її до стелі, якщо прилипала хоч трішки – це означало, що рік буде врожайний. Якщо теперішньому господареві закортить дізнатися про врожайність майбутнього року, то, навряд чи, господиня дозволить жбурнути ложку куті в чистеньку, гарненьку стелю. Ще однією цікавою традицією святкування Різдва була милостиня, адже святковий настрій наповнював як тих людей, які давали її, так і тих, які завдяки їй мали можливість відсвяткувати Різдво. Ось звідки справжнє походження усіляких знижок, які й до сьогоднішнього дня діють майже у всіх країнах світу. Але більшість наших людей по-своєму сприймають великі релігійні свята. Для багатьох – це можливість збільшити свої прибутки, піти в гості, добряче поїсти, випити, забувши про головне, що Різдво – це свято любові, радості та надії.
В традиціях добра, віри і любові виховують дітей і у храмі Святої Варвари. Аби кожна дитина, що відвідує катахрезу, відчула себе відповідальною і причетною до такого великого свята. Цього року сестра Алексія залучила дітей до вистави, в якій кожен міг показати ще й свої акторські здібності. Парафіяни з радістю спостерігали за грою дітей, знову і знову переживаючи народження Сина Божого. Різдвяна меса розпочалася опівночі. Парафіяни ділилися радістю народження Спасителя, ставали на коліна біля вертепу і вклонялися символічній постаті Божого Сина. Цієї священної ночі, як ніколи, лунали молитви за мир, адже всі ми усвідомлюємо, що ціннішого й важливішого за людське життя немає нічого. Тому дуже важливо, щоб нарешті в нашій країні, як і в серцях усіх бердичівлян, кожної людини, запанували любов та злагода.
«Христос народився!»
– «Славімо Його!»
