Нещодавно бердичівський боксер Роман Маркарян успішно повернувся у професійний бокс, здобувши десяту перемогу у десяти поєдинках. У ексклюзивній розмові бердичів’янин розповів про свою тривалу перерву в боксі, зміну тренера та нещодавній переможний бій.
Романе, ти понад три роки не виступав. Чому була така пауза?
Так, дійсно три роки, навіть три з половиною я не виступав. У мене якось так сталося, що не пішло в кар’єрі боксу зі старим тренером Сінепуповим Андрієм Олексійовичем. Я готувався до бою в Берлін та зламав ногу 5 грудня 2022 року. За дні неділі до бою я зламав ногу. Чесно кажу, за цей період я думав все, з боксом покінчено, мене лякали лікарі з Києва, що стану калікою, що не зможу виступати. Але я це все переборов. Чисто на характері за підтримки батьків. Більше півроку я пролежав вдома з гіпсом, а також була операція під час якої мені поставили в ногу три пластини. Після цього почав трохи ходити, тренуватися. І в один момент, мені щось так в голову дало, що я все-таки можу повернутися в ринг. Чому б ні? Мені на той момент було лише 21 рік. Цей якраз той вік, в якому можна виступати. Я знову повернувся до свого тренера, Андрія Олексійовича Сінепупова. Він мені запропонував бій в Україні, але я не дав на нього згоду, тому що це був бій з суперником з яким я вже боксував.
Але твоє повернення в бокс відбулося вже з новим тренером?
І я потрохи завершив співпрацю з цим тренером. І мій батько каже, що у мене є хороший варіант. До мене зателефонував з Броварів мій нинішній тренер Арсен Бабаян і розповів що вони давно за мною стежили та в аматорському і в професійному боксі та запропонував приїхати в Бровари й спробувати тренуватися під його керівництвом та підписати контракт. Я трішки подумав, приїхав в Бровари, провів два тренування. Перше – просто тренування, а друге – спаринги. В них показав, що таке бердичівський бокс і тренер запропонував подальшу співпрацю.
Я дуже набрав вагу, я виступав в 69,9 кілограма, це до перелому ноги, а коли почав ходити важив 104 кілограми. І вирішили з тренером, що маємо зупинитися на позначці 78,8 кілограма. Рівно за півтора місяця я скинув 16,5 кілограма. У нас все вийшло, скинув вагу.
Перший бій після тривалої перерви. Які були твої відчуття до бою, в часі поєдинку та після?
Приїхав в Одесу, це був перший турнір за понад три роки, а ще і головний бій вечора. Морально було трохи складно, я три роки не виступав. В Бердичеві точно забули, що я колись боксував. За пів години до зважування у мене було два кілограми лишньої ваги. Щоб ви зрозуміли, за сорок хвилин я скинув два кілограми.
Перед боєм я почав сильно горіти й думки такі, ніби перший раз виходжу в ринг. Але мені пощастило, що мене підтримували всі люди, яких я знаю і яких не знаю. У мене була задача боксувати шість раундів. Після бою тренер сказав, що я виконав свою роботу на 90%, він був мною задоволений. Також він сказав, я тебе вітаю, але є один мінус. Бій ти виграв, але наступний бій маєш боксувати у ваговій категорії 69,9 кілограма. Наступний бій буде плюс-мінус у лютому наступного року. І наша спільна задача через два поєдинки вийти на бій Чемпіона України серед професіоналів.
Свою перемогу я присвятив своєму другу Миколі Бульбі, який загинув у війні з рашистами. Він завжди в моєму серці. Ця перемога для нього та його родини.
Хочу подякувати Сікорському Ігорю Олеговичу, який мене почав тренувати в шість років. Він поставив мене на ноги в плані боксу і можна сказати зробив з мене – майстра спорту України. Олегу Володимировичу Сікорському за його старання. Вони мене включили в бокс. Сінепупову Андрію Олексійович за те, що він мене включив в професійний бокс. І на цей момент я тренуюся під керівництвом Бабаяна Арсена Вадиковича, він не лише тренер з боксу, він і психолог, який може сісти порозмовляти з тобою і тобі стає набагато легше. Слава Богу у нас є команда. Я давно мріяв про команду, це не лише тренер, а нас у «Світі боксу» п’ять професійних боксерів. Постійно ми разом і завжди один одного підтримуємо.
