О дев’ятій годині ранку в п’ятницю, 20 вересня, небайдужі бердичів’яни, здобувачі освіти, працівники Бердичівської міської ради та очільник міста зібралися на головній площі Бердичева, аби вшанувати свято Міжнародного дня миру, який відзначається щорічно з 2002 року саме 21 вересня, хоча початково свято засноване ще у 1981 році.
Генеральна Асамблея ООН сподівалася, що День миру відзначатиметься як день глобального припинення вогню і відмови від насильства, запропонувавши всім державам і народам дотримувати припинення воєнних дій протягом цього дня. Також Генасамблея закликала всі держави-члени ООН, регіональні і неурядові організації й окремих людей відповідним чином відзначати День миру, у тому числі шляхом освіти й інформування громадськості.
На жаль, ті далекі 80-ті з мирними ініціативами, коли Асамблея започаткувала свято, давно позаду. І кожен українець та українка чудово розуміє, що сьогодні, у 2024 році, припинення вогню чи насильства держави-терористки проти нашої країни годі й очікувати.
Урочистості розпочалися зі спільно проведеної загальнонаціональної хвилини мовчання, яка покликана вшанувати пам’ять усіх полеглих за Свободу і Волю України. Після чого усі присутні урочисто виконали Державний Гімн України.
З імпровізованої сцени звучали вірші та пісні, просякнуті вірою у Перемогу українського народу над рашистами, слова глибокої шани та щирої подяки усім, хто виборює мир для України зі зброєю в руках і щодня наближає омріяне мирне майбутнє.
Прозвучав на заході також символічний “Дзвін миру”. Перший “Дзвін миру” встановлений в штаб-квартирі ООН в Нью-Йорку ще у 1954 році. Відлито його спеціально з монет, які зібрали і пожертвували діти усіх континентів (з близько 60 країн світу). Напис на оригінальному Дзвоні зазначає: «Хай живе загальний мир у всьому світі».
Не менш символічними стали й тексти віршів та пісень, що лунали зі сцени. Вони сповнені фразами на кшталт: “нескорена країна, яка не стала на коліна”, “незламна”, “виборює свободу від заходу й до сходу”, “в тобі тече козацька кров”, “гордо несеш своє ім’я” тощо. Що це, як не національне єднання та беззаперечна віра в Перемогу?
